Я взяв історію справжньої людини, але дещо її переробив — розробник відеогри про харківське метро на початку повномасштабного вторгнення

Українські розробники створили відеогру Twenty-second: Stories of Underground Kharkiv, що тепер доступна у Steam. Гра розповідає про життя вчителя історії, який намагається проводити онлайн-уроки в харківському метрополітені на початку повномасштабного вторгнення. Вона заснована на історії реальної вчительки та досвіді самого автора гри.

Про це в етері Громадського радіо розповів Віталій Чиж, аспірант Харківського національного педагогічного університету імені Григорія Сковороди, розробник і глава студії BrenntKopf Studio Kharkiv.

«Ідею гри мені підкинули декілька наших проєктів. Колись була студія STELLARIUM, яка розробляла гру про Голодомор, але зараз закрилася. Цю гру навіть була помітили російські офіційні кола, тобто вона їх зачепила. Також ми надихалися грою Hollow Home про хлопчика в Маріуполі. Вона досі не вийшла і зараз перебуває в бета-розробці. Оскільки, таким чином, аналогів зараз немає, ми вирішили зробити таку гру першими, і у нас це вийшло», — говорить Чиж.

Гра заснована на історії реальної вчительки та досвіді самого Віталія, який теж викладав історію. Прототипом станції у грі стала харківська «23 серпня».

«Історію я взяв у справжньої людини, але дещо її переробив. На станції «23 серпня» проживала вчителька на ім’я Анна. Вона проводила з метро онлайн-уроки, про це є журналістський матеріал. Її інтерв’ю нас надихнуло обрати саме цю станцію метро. Такий предмет ми обрали, тому що до повномасштабного вторгнення я був саме істориком. І так склалася доля, що я трохи проводив уроки онлайн під час великої війни», — розповідає розробник.

• BrenntKopf — гарячі голови. Саме так з німецької перекладається назва студії.

Гра містить багато деталей з реального побуту людей на станціях метро. Одним з незвичних елементів є велика кількість килимів.

«Всі нарікають на те, що я додав їх дуже багато. Але факт у тому, що люди тягли в метро все, що можна, тому насправді так і було. Якщо подивитися реальні фотографії, то там можна знайти навіть дивани, які люди якось проносили в метро. Я переглядав багато візуальних матеріалів, деякі люди навіть грали в метро весілля. Я звертав увагу, як все обставлено, і додавав деякі з цих елементів у гру», — пояснює Чиж.

За його словами, у відеогрі наявні шість мов, зокрема, доступні локалізації для французької, польської, італійської, німецької.