Ця справа унікальна — Захар Тропінін про позов України проти Росії щодо «геноциду»

Гість — Захар Тропінін, доцент катедри міжнародного права Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Про справу

Захар Тропінін: Важливо стежити за цієї справою. Якщо відкинути решту балачок РФ, то це звинувачення у так званому «геноциді» російськомовного населення — це є головне виправдання Росією широкомасштабного вторгнення в Україну. Коли рішенням суду буде визнано, що цей аргумент Росії є нікчемним, це означатиме, що Росія не має жодних правових підстав і аргументів для підтвердження своєї агресії проти України. Таким чином, факт агресії буде очевидним і фактично доведеним у непрямий спосіб.

Якби Росія говорила завжди про російськомовне населення, за її звинуваченнями, це не було б складом геноциду. Тому що ознака мови — не є ознакою геноцидальною.

Геноцид — це злочини, вчинені з метою знищити повністю або частково расово-етнічну, релігійну або національну групу. Це 4 захищені групи.

Тому Росія спочатку говорила про російськомовне населення, а зараз свої заяви перекваліфікувала на «російський народ». Якщо говорити про міжнародне право, самого критерія «російський народ» не існує. Але є певні критерії відмежування цих чотирьох захищених груп.

У міжнародному праві немає сталих практики з цього. У певних випадках судові установи говорили про те, що треба розмежувати ці групи та прямо говорити, що злочини вчиняються проти етнічної групи, расової чи національної. Інші судові установи говорили про те, що цього не треба робити, а треба об’єднувати. І що ця категорія є узагальненою. Вона означає групи людей, які мають підстави та ідентифікують себе як певну відокремлену групу.

Росія не має жодних фактів. Не те, що про категорію населення. Але і взагалі про вчинення якихось злочинів Україною проти такого населення. Головне — факти геноцидального умислу. Цих трьох категорій фактів Росія не має.

Саме тому Росія зараз загнана в кут справою, яку подала Україна проти неї. Бо зараз Росія має довести те, чого немає. Таким чином Україна і виграє цю справу.

Читайте також: Це закладає хороший початок для руху вперед — Кориневич про рішення Міжнародного суду ООН

 Що вдалося?

Андрій Куликов: Наскільки Україні вдалося докласти зусиль, щоб Міжнародний суд ООН розглянув позов?

Захар Тропінін: Були суперечки. Були сумніви. Одне з головних досягнень України, з точки зору міжнародного права, це те, що в міжнародному праві до вчорашнього дня прямо не визнавали можливість зворотнього позову, який здійснила Україна. Але вчора, коли Міжнародний суд ООН підтвердив свою юрисдикцію, він окремо наголосив на цьому запереченні Росії і заявив, що такі зворотні позови можливі і мають місце як засіб захисту інтересів держави в міжнародному праві.

Не все вдалося Україні. Взагалі, у Росії було 6 аргументів заперечення щодо юрисдикції Міжнародного суду ООН. Головних було два.

Перший про зворотні позови. Суд його повністю відхилив. Другий про те, що вимоги України не підпадають під предметну дію конвенції. Тут Міжнародний суд ООН частково задовольнив вимоги Росії. Суд сказав, що він має юрисдикцію розглядати питання щодо безпідставних звинувачень України Росією щодо вчинення геноциду на сході України. Але він не має юрисдикцію розглядати питання щодо застосування сили Росією та щодо визнання так званих «ДНР», «ЛНР». Тому що ці два питання виходять за межі конвенції та стосуються порушення міжнародного права взагалі.

Яка різниця між зворотнім і зустрічним позовом?

Захар Тропінін: Зустрічний позов — це коли я звинувачую іншу сторону в порушенні моїх прав. Зворотній позов — це коли інша сторона каже, що я порушую права. Більш того вживає якісь дії. Я іду в суд і кажу: «Інша сторона неправомірно заявляє про те, що я порушую права. Відповідно, вона має припинити дії та заяви про те, що я порушую її права».

Ця справа унікальна. Саме українці винайшли цей хід щодо можливості зворотного позову. У нас потужна команда, яка має досвід і може діяти доволі креативно в цій сфері.

У цьому позові Україну підтримали 32 держави.

Читайте також: «Людство не бере уроків з історії» — історик про геноциди у XXI столітті

Нагадаємо, Міжнародний суд ООН визнав свою юрисдикцію у позові України проти Росії щодо «геноциду». Українська сторона стверджує на використанні Москвою хибних звинувачень у геноциді задля виправдання вторгнення 24 лютого 2022 року. 

26 лютого 2022 року Україна подала позов, де звинуватила Росію у спотворенні концепції геноциду і, відповідно, зловживанні своїми правами й порушенні зобов’язання щодо міжнародної Конвенції про запобігання геноциду та покарання за нього. 

Конвенція про геноцид від 1948 року — один з основних документів міжнародного права. Вона не лише визначає, що саме можна вважати геноцидом, а й закріплює обов’язок країн-учасниць запобігати таким злочинам і карати їх винуватців. 

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі