Музей незвичних запитів

Фонд «Юлині бабусі» допомагає старшим людям, і тут часто гумор межує із величезною любов’ю, а абсурдність запитів часто продиктована тим, що для них світ змінився занадто швидко.

Ми звикли, що благодійність — це про ліки та крупи. Але мої підопічні бабусі та дідусі у притулках іноді вважають, що мій фонд — це суміш бюро магічних послуг і «магазина на дивані».

Спойлер: я виконала не все, але старалася.

1. «Модний телефон, щоб не соромно»

Багато зі стареньких у будинках для літніх людей мають мобільні телефони, іноді просять їх відремонтувати або привезти якийсь інший, якщо свій старенький уже не піддається ремонту. Звичне прохання. Але одного разу чоловік відвів мене в сторону, і зі змовницькою інтонацією прошепотів на вухо:

— Юль, мені дуже треба телефон. Але… – і очі опускає.

— Але що? — намагаюсь вловити, що ж за але таке може бути в телефоні.

— Купи мені цей класний, ну модний. Ти ж знаєш, оці фони, модні, шо їх рекламують, сенсорні, великі.

— Так у вас же сенсорний телефон. Чи з ним щось сталось?

— Та він мені вже набрид, хочу новий, ще й екран поцарапаний. Мені з таким соромно.

Стараюсь втримати усмішку, беру телефон чоловіка, роздивляюсь.

— Так замінимо захисну плівку, і буде, як новенький, без подряпин.

— Ну… це не допоможе, сильно подряпаний екран, — старається переконати мене так, як підлітки переконують батьків відпустити їх на ночівлю до друзів.

— Давайте спробуємо. Обіцяю вам новий телефон, якщо нова плівка буде гірша старої.

Домовились. Допомогло. Телефон досі працює.

2. «Фільмів більше не існує»

В одного підопічного дідусика найкраща розвага — це перегляд фільмів на старенькому улюбленому dvd-програвачі. Прийшов момент, коли всю свою фільмотеку він переглянув по кілька разів, захотів чогось новенького: «Привези мені фільмів, савєцкіх таких, хороших, про життя».

Враховуючи вік дідусика, розумію, що немає сенсу нічого пояснювати чи боротись. Обираю варіант схитрувати. Довго мовчу, роблю зажурений вигляд, і стурбовано питаю:

— А ви не чули?

— Що не чув?, — лякається.

— Уже немає таких фільмів, звідусюди видалені, в новинах було. Під декомунізацію попали, ще й російськомовні.

— А я думав ще можна десь знайти, я ж колись дивився. Жаль, гарні були, про життя.

Тут справжній запит дідусика став зрозумілий:

— То я вам привезу фільмів про життя, запишу на диски, багато і різних. Ви таких ще точно не бачили, буде цікаво.

В результаті поїхали пакети дисків з найкращими українськими фільмами, голлівудськими бойовиками, детективами та драмами, на будь-який смак і настрій. І всі українською. Більше за радянщиною чоловік не ностальгував.

3. «Красива білизна для лікаря»

Підопічних бабусь я часто називаю дівчатками, вони у відповідь завжди усміхаються і ніби справді скидають кілька десятків років. І одного разу така моя «дівчинка» попросила привезти їй красиву білизну. Білизна — це річ індивідуальна і важлива, починаю розпитувати що ж саме це має бути.

— Такий бюстик, щоб груди в купці тримав, і щоб трусики в тон. Жінка, яка пересувається на кріслі колісному та має ампутовані ноги, показує на собі як він має підтримувати.

— А розмір який у вас, дорога? Об’єм?

— Ой, Юль, не знаю, я не розбираюсь. Але хай так із мереживком, красиво, в якомусь ніжному кольорі. Щоб могла роздягнутись у лікаря, щоб мала вигляд пристойний, у новенькому хочу поїхати, — говорить і трошки соромиться.

Жінки — вони жінки за будь-яких умов та в будь-якому віці. І дуже хочеться такі бажання підтримувати, бо навіть банальна новенька білизна — це подія для таких дівчаток. У моєї підопічної з’явилося кілька комплектів «на вихід» і «до лікаря».

Чому я це пишу? Благодійність — це не тільки про виживання. Це про те, що у 80+ років людям теж хочеться бути в курсі новинок, дивитись цікаві фільми та мати красивий одяг. Вони живі. Вони кумедні. Вони неймовірні.

І якщо ви сьогодні закинете донат «на бюстик» (або на ліки), ви станете частиною цього великого, дивного і дуже доброго серіалу.

---