Активістка КримSOS Таміла Ташева вважає, що держава в найближчий час має перейняти громадські ініціативи допомоги кримчанам. Про це вона заявила в ефірі Громадського радіо. «Те, чим зараз займається ініціатива КримSOS, це фактично гасіння пожежі з пластикової пляшки з-під мінеральної води», – вважає активістка.
Андрій Куликов: Яких змін треба очікувати в нашому розумінні того, що сталося в Криму? Це запитання до Таміли Ташевої, активістки КримSOS і до Федора Мілевського з Асоціації біженців з окупованої української території «Півострів Крим».
Таміла Ташева: Доброго здоров’я всім! По-перше, я привітаюся. Мені здається, що зараз ці проблеми, які стоять перед кримчанами і перед, власне, владою стоять в тому, щоб ті ініціативи, які зараз створені (їх є дуже багато), нарешті стали на державний рівень вирішення цих проблем. Тому що те, чим зараз займається ініціатива КримSOS, це фактично гасіння пожежі з пластикової пляшки з-під мінеральної води. Як на мене, це найголовніша зараз проблема.
Андрій Куликов: Федір Мілевський, він представляє Всеукраїнський центр боротьби з корупцією, це громадська організація, і Асоціацію біженців з окупованої української території «Півострів Крим».
Федір Мілевський: Ми зараз мусимо змусити владу нашу, яка не уберегла цілісності нашої держави, не уберегла спокій в Криму, до того, щоби вони звернулися лицем до цієї проблеми, яка постала перед мешканцями Криму, перед українським суспільством в цілому, і щоб унеможливити подальші такі дії, які сталися в Криму, наприклад на сході і півночі України.
Андрій Куликов: Таміло, наскільки ви у своїй діяльності – КримSOS відчуваєте підтримку влади? Чи вам доводиться діяти абсолютно на власний розсуд?
Таміла Ташева: Поки що на власний розсуд. Ми консультуємось, ходимо в державні установи, кабінети. Поки що великої підтримки не бачимо. Бачимо зворотній процес, коли з урядової лінії або лінії,я к створена при держадміністрації Київській, дзвінки надходять до нас, тобто, люди ходять по колу. Спочатку вони звертаються до державних органів влади, а потім переходять до таких приватних ініціатив громадських за допомогою.
Федір Мілевський: Ми зараз в даний момент готуємо звернення до Кабінету Міністрів, до Верховної Ради України, до виконувача обов’язків Президента України, щоби нам надали, всім біженцям (до речі, членами Асоціації є всі від «нуля» до смерті, які виїхали з окупованої території), щоб нам надали офіційний статус біженця.
Андрій Куликов: Таміла Ташева, який ваш особистий зв’язок із Кримом? Чому ви опинились в організації КримSOS?
Таміла Ташева: Власне, ініціативу КримSOS створили троє вихідців з Криму, кримських татар. Потім ініціатива розрослась, у нас дуже багато волонтерів зі Львова. Є волонтери, які досі знаходяться в Криму, в Києві, і це далеко не тільки кримські татари.
Я – етнічна кримська татарка, це питання мені дуже болить. Тому, як тільки ми дізнались 27 лютого, що Рада Міністрів Криму і Верховна Рада Криму захоплені ніби то невідомими людьми в масках, ми одразу вирішили створити цю ініціативу і почали займатись цими питаннями.
Андрій Куликов: Таміло, болісне запитання. Що у вас залишилось у Криму?
Таміла Ташева: В мене родина там, в мене рідні, дуже багато друзів. Коли я працюю в цьому темпі зараз (не працюю, бо це волонтерська робота), я тримаю себе в руках. Але як тільки я говорю з батьками, які говорять, що ніколи не виїдуть з теренів Криму, і будуть стояти до останнього… Наприклад, 18-го травня буде 70 років з дня депортації кримських татар з території Криму. І вони кажуть, що ми будемо виходити знову і знову. Хай стріляють, але ми будемо виходити в будь-якому випадку.
А небезпека того, що будуть стріляти або будуть репресувати – вони дуже великі, тому що ми розуміємо, що Росія – це далеко не демократична країна. І там ти не зможеш абсолютно вільно висловлювати свої думки.
А скажіть, зараз ці мешканці Криму, які залишаються в Криму, які скажуть: ой, можливо, не так було і погано в цій Україні, може, назад? І одразу «пятірочку» впаяють, і будь ласка! Тому дуже складно це говорити.
Андрій Куликов: У Таміли Ташевої в Криму залишилася Батьківщина. А у Федора Мілевського?
Федір Мілевський: Так само. Лишилися друзі і родичі моєї дружини, вона сама – виходець з Криму. Ми виїхали 13 числа, тому що склалася така необхідність, щоб ми якнайскоріше покинули півострів Крим.
Андрій Куликов: 13 березня ви маєте на увазі?
Федір Мілевський: Так, ми і двоє діток – рік і 5 років.
Андрій Куликов: Чому? Ви не кримський татарин? Ви особа, як кажуть, «слов’янської національності». Яка вам може там бути небезпека?
Федір Мілевський: Я хочу сказати одне: що особа і родина, яка на сході Криму, починаючи від Білогорська, всі розмовляли тільки українською мовою. Мій син у 5 років вільно володіє українською і російською мовою. На превеликий жаль, там де жили, ми завжди хотіли робити щось позитивне. І це, чесно кажучи, било когось по очах. Коли до мене друзі віталися приязно, я буквально у лютому місці, коли вже почалися такі певні незрозумілості, я в їхніх очах побачив іскорку: «ну, ти пацан, попав!»
Ірина Славінська: У мене є запитання до Таміли Ташевої, активістки ініціативи Крим SOS, стосовно не так особистих переживань і відчуттів, як якихось цифр. Я припускаю, що є дані стосовно людей, які зникли безвісти, які утримуються в полоні, які були викрадені в Криму. Чи можна їх почути?
Таміла Ташева: Насправді, точних даних я не дам, тому що ми самі володіємо тільки тією інформацією, яка є в мережі. Що декілька людей утримують в полоні, як, власне, цей військовослужбовець.
Я можу надати інші дані з приводу того, скільки людей виїхало, скільки людей звернулися до нашої ініціативи. Станом на сьогодні мені ще зведення не давали, але станом на вчорашній день, суто до нашої ініціативи звернулося 464 людини, з них – 98 чоловіків, 159 жінок, 207 дітей. В Києві ми розмістили 273 людини.
Андрій Куликов: За національним складом?
Таміла Ташева: Знаєте, на початку це були здебільшого кримські татари, це перші півтора тижні анексії Криму Росією. А зараз це приблизно вирівнялося, тобто, 50 на 50, приблизно такі цифри.