Скарби Януковича в музеї Києва: від старовинних ікон до шкіри крокодила

Про найцінніші експонати виставки художніх цінностей з Межигір’я у Національному художньому музеї в ефірі Громадського радіо розповіла Оксана Баршинова, завідуюча відділом мистецтва XX-XXI століття цього музею. “Там є справжні твори містецтва, такі як картини Полєнова, чи Кончаловського, або візантійська ікона 14 сторіччя. А є й шкіра крокодила”, – розповіла зав. відділом музею.

Кирило Лукеренко: В п’ятницю в  Національному художньому музеї відкрилася виставка скарбів з Межигір’я. Пані Оксана, ви зав. відділом  мистецства. Скажіть, оці реці, які сьогодні відкрилися очам відвідувачів – це мистецтво?

 Оксана Баршинова: Це тільки належить нам вияснити, чи справді це містецтво, чи ні. Речі дуже різні. Там є справжні твори містецтва, такі як картини Полєнова, чи Кончаловського, або візантійська ікона 14 сторіччя. А є й шкіра крокодила. В цьому діапазоні є багато зовсім різноманітних речей. З містецької точки зору, це цілком можно аналізувати. Тому ми й зробили цю виставку.

 До нас протягом двох тижнів приїхали декілька вантажівок з Межигір’я і до речі ще й з будинка Пшонки, які привезли більш ніж 500 речей. Аналіз цього матеріалу буде тривати протягом всієї виставки. Ми запросимо експертів які зможуть дати оцінку цим речам. Виставка називається «Кодекс Межигір’я».

Кирило Лукеренко: Якій Ваш улюблений експонат на цій виставці?

Оксана Баршинова: Експонатами це називати мабуть некоректно, будемо називати це речамі. Тому що скоріш за все більшість з цього не потрапить до музейних фондів. Мені здається найцікавішим «Зал марнославства». Оце як раз найбільше вражає. Це портрети Віктора Януковича. Портрет Януковича викладений злаками, маковими зернятками, вишитий портрет. Є псевдоскульптура Януковича. В неї голова і руки з пластмаси, все інше набито ватою. Він дуже погано зроблений і нагадує пугало з городу. Є й статуетка Януковича з бронзи.

Кирило Лукеренко: А що дійсно є найбільшою мистецькою цінністю?

Оксана Баршинова: Це візантійська ікона Богоматері 14 століття, це робота Полєнова, авторське повторення його знаменитої картини «Христос і грішниця», це пейзаж Кончаловського, це певна кількість месінського і сербського фарфору. Є ще ікони українські почтку 17-18 століття.