Сікорський — Туск: слабкість до Путіна і український контекст

Опозиційні ЗМІ та політики критикують політику кабміну Дональда Туска та його міністра Радослава Сікорського по відношенню до Росії і України. Опозиційні видання нагадують особливо близькі відносини між Сікорським та Лавровом протягом останніх семи років. 25 травня відбуваються вибори до Європарламенту.

Дональд Туск продовжує риторику невизначеності по відношенню до окупації Росією України. Один раз каже про агресію Росії проти Україні, а іншим разом заявляє:

,,Я не хочу щоб Польща вела антиросійську круціяту’’. Політологи твердять, що під час виборчих перегонів Туск намагається переконати виборців, що успіх опозиції означатиме загострення курсу Варшави по відношенню до Росії.

Туск і Сікорський побоюються, що поразка на євровиборах може прискорити час, коли вони нестимуть відповідальність за свою політику наближення до Росії Путіна, яка призвела до смоленської катастрофи літака президента Лєха Качинського 10 квітня 2010 року.

Прем’єр Дональд Туск та міністр Радослав Сікорський неодноразово на словах однозначно підтримували змагання України за європейський вибір. Однак експерти, опозиція та деякі ЗМІ звертають увагу на розходженість між заявами та реальними діями Туска та Сікорського.

Журналіст видання Gazeta Polska Codziennie – Самуель Перейра підбив підсумки східної політику влади у статті під заголовком: ,,Сім років влади Громадянської платформи. Історія любов’ї Сікорського до Путіна’’. Публіцист Самуель Перейра нагадує, що зразу після перемоги на виборах Сікорський та Туск – 8 лютого 2008 року подалися до Москви.

Візит до Владіміра Путіна виявився настільки ефективним, що нинішній окупант України назвав Дональда Туска ,,нашою людиною у Варшаві’’. Автор статті наголошує, що тодішній візит змінив східну політику Варшави, а це призвело серед іншого до закинення проекту розташування на території Польщі системи ПРО та гри Туска з Путіном проти президента власної держави – Лєха Качинського.

Публіцист Самуель Перейра нагадав слова міністра Сікорського з грудня 2013 року, коли підтримуваний Москвою режим в Україні вбивав власних громадян, Радослав Сікорський після зустрічі у Варшаві з міністром Лавровом заявив:

,,Я з задоволенням тверджу, що відносини між нашими суспільствами, регіонами, фірмами, а також владою ліпші ніж інколи це виникає з пресових повідомлень’’.

Політику Сікорського під час Революції Гідності критикує також депутатка від опозиції Малґожата Ґосєвска. Вона вважає, що слова Сікорського до української опозицію з лютого, коли він намагався змусити представників Майдану підписати угоду з Януковичем словами: ,,або це підпишете, або будете мертві’’ – недопустимі. Малґожата Ґосєвска відома майданівцям.

Як єдина польська депутатка варила на Майдані страви учасникам Революції Гідності. В інтерв’ю для комерційного радіо Зет, пані Ґосєвска ствердила, що Сікорський не повинен підписувати договору з Януковичем, бо таким чином став його гарантом:

,,Це був злочинець, там понад сто осіб згинуло на вулицях, пролито кров. Зі злочинцем не треба підписувати таких порозумінь, які дозваляють йому уникнути покарання, а це було таке порозуміння’’. Депутатка Ґосєвска наголосила, що договір Сікорського з Януковичем так само оцінюють учасники Майдану, з якими вона, саме як учасниця, спілкувалася на вулицях.

Експерти від кільканадцяти років твердять, що найбільшою енергетичною помилкою Варшави та Києва було відсутність рішення польської влади продовжити нафтогін Одесса-Броди до Ґданська. Це дозволило б ставити під сумнів енергетичний диктат Москви. Кремлівські політтехнологи  просувають у тзв. ,,дружніх ЗМІ’’ теорії про буцімто нерентабельність такого проекту.

До сумнівів пропагандистів Путіна залучився прем’єр Дональд Туск. В інтерв’ю для державного радіо Туск заговорив аргументами ЗМІ на зразок Russia Today:

,,Польща готова побудувати свою частину нафтопроводу. Це не становить якогось надмірного зусилля з нашого боку. Тим більш, що нам допомогли б кошти ЄС. Питання стоїть, чи потім цим нафтопроводом попливе нафта, яку виплачуватиметься купувати’’.

Економісти звертають увагу, що Кабмін Туска мав можливість отримати від ЄС десятки мільйонів євро на будову труби на своїй території ще кілька років тому. Опозиція наголошує, що Туск також запізнив будівцництво термінала на скраплений газ в місті Свіноуйсцє і не поспішає зі створенням вигідних умов діяльності для іноземних фірм, які займаються видобутком сланцевого газу.

Опозиційні політологи переконані, що Туск та Сікорський ведуть боязку політику стосовно команди Владіміра Путіна , оскільки намагаються перш за все уникнути відповідбаності за смоленську катастрофу. Навіть колишній президент – Алєксандр Кваснєвський сказав: ,,хтось колись муситиме понести відповідальність за смоленську катастрофу’’.

Путін надалі має можливості впливати на політичні настрої в Польщі, а які шантажі і злочини він здатний застосувати бачить нині весь світ на території України.

Автор: Андрій Рибалт

Фото: niezalezna.pl