Представники правозахисних громадських організацій розкритикували новозатверджений закон «Про правовий статус осіб, які вимушені покинути постійне місце проживання в наслідок тимчасової окупації Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, та обставин, пов’язаних з проведенням антитерористичної операції на території України».
Ольга Скрипник, експерт-аналітик Кримської польової місії з прав людини, керівник громадської організації “Альменда” розповіла про основні недоліки закону: «Закон приймався без громадських обговорень, що суперечить сучасним демократичним формам законотворення».
«Крім того слід зауважити, що громадськість та представники відповідних організацій працювали над іншим проектом закону, який мав номер 4998, і мав назву «Про захист про внутрішньо переміщених осіб» – цей закон був зареєстрований 17 червня, але він не був розглянутий.
Термінологія,використана в тексті закону не відповідає міжнародним нормам і є дискусійною. Закон не передбачає жодної копійки з державного бюджету. Проблему 40 тисяч людей не можна вирішити без коштів державного бюджету. Щодо окремих положень цього закону, є велика проблема – це презумпція винуватості.
Переселенці будуть змушені доводити,що вони є переселенцями, що вони були вимушеними покинути свої території, і якимось чином збирати необхідні документи. Це є неможливим на території, де проходить анти терористична операція. Також не можна зібрати документи на території Криму, тому що там зараз видаються документи органами Кримської або Російської влади, які не визнаються Україною», – говорить експертка.
Ольга Скрипник додала, що закон немає жодних дієвих норм, що стосуються працевлаштування і проблем тимчасового житла.
Максим Будкевич, співкоординатор проекту «Без кордонів» пояснює, чому вважає закон безграмотним:
«Депутати ухвалили безграмотний текст, передусім у тому, що стосується того, які терміни цей закон містить. Запроваджується термін «вимушений мігрант» під яким мається на увазі вихідці з окупованих територій та з території ведення АТО. В міжнародній практиці, «вимушені мігранти» – це люди, які змушені змінити своє місце проживання під тиском непереборних обставин, які загрожують життю та здоров’ю; незаконне перевезення з метою експлуатації, депортація.
Тобто міжнародні біженці, люди які тікають від повені чи посухи – це вимушені мігранти відповідно до конвенції ООН 1951 року. Звужувати це винятково до тих, хто залишив територію Криму і АТО – невиправдано.
В міжнародній практиці використовується словосполучення «внутрішньо переміщені особи». Щодо цих людей існують документи і визначення,в тому числі агентство «У справах біженців», а також інші міжнародні організації не лише роз’яснюють, хто є ці люди, а й надають рекомендації державам, урядам і допоміжним організаціям, як можна зарадити проблемам таких людей.
Цей термін не використано у законі і не зрозуміло, яким чином його автори збиралися користуватися тими напрацюваннями, які вже існують в міжнародній практиці щодо допомоги цим людям».
Студентка Марина Анандез для “Громадського радіо”
