У підконтрольних українській владі районах Луганської області деякі пенсіонери вже третій місяць не отримують пенсію. Це сталося через плутанину із їхніми документами при переїзді регіональних відділень Пенсійного фонду внаслідок військових дій. У проблемі розбирався наш кореспондент Олег Шинкаренко. До журналіста звернулася пенсіонерка Олена Якимчук з містечка Золоте-5, що неподалік від Попасної та Первомайську:
Зникла мого чоловіка та моєї матері справа. Чоловік – Василь Кирилович, а мама – Воронова Марія Федорівна. Ми тут приїхали до Києва як переселенці, оформилися, пійшли до Пенсійного Фонду, а там нам сказали місяць чекати. Через місяць ми прийшли, а там нам сказали – ваших справ немає. Ми звернулися у Центральний пенсійний фонд. Там нам сказали чекати ще місяць, поки все з’ясують. А жити немає на що. Ми зверталися за місцем проживання у Попаснянський пенсійний фонд Луганської області. Вони сказали: ваші справи відправлено до містечка Кремінна.
Мій чоловік та моя мати виїхали до міста Кремінна. 3 жовтня 2014 року вони там перереєструвалися. І вони не отримували звідти нічого. Потім на початку листопада їм почали виплачувати пенсії на пошті міста Золоте-5 по списках. І вони у тих списках були. Але з грудня і по сьогоднішній день їх у тих списках вже не було. Чоловік зник із тих списків у лютому. Ми поїхали до Попасної, там нам сказали, що відправили наші документи до Кремінної. А там нам кажуть звертатися до Попасної. Нас ганяють звідти туди й назад. Київ теж не може знайти. Я не знаю, що нам робити. І це не тільки ми одні.
Я можу назвати декілька прізвищ людей, яких теж немає у списках цього селища. Окрім мого чоловіка та матері це Новікова Лідія Павлівна та її чоловік Миколай, Кудрявцева Галя, Рабецький Володимир, родина Азаренкових. І чим далі, тим більше зникають справи. Вчора я розмовляла із нашою кумою. Її родичці теж не виплачують вже два місяці. Якимось чином їй дозволили потрапити до пенсійного архіву. Зайшла туди, каже, там накидано було тих справ. І старих, і яких хочеш. І вона там два дні сиділа, все перебирала, доки не знайшла свою справу”.
Лідія Новікова, пенсіонерка із того самого міста Золоте-5 не отримує пенсію вже третій місяць. Вона на межі відчаю:
“Подруга тут мене, поруч хати, її немає у списках теж. Як жити, я не знаю. 1100 гривень пенсія. До Попасної машина 200 грн, до кремінної – 300 гривень. У мене пенсія – 1100 гривень.
– Отут би їм і звернутися до голови Луганської облдержадміністрації Геннадія Москаля.
По-перше ми не знаємо куди це, як це їхати. Це ж там, мабуть, черга, винайняти треба машину. Це не так просто – виїхати, коли бомбардування скрізь, перекопане все. От я була сьогодні на Комунальній, там Віра Заберко живе, так вона з грудня минулого року не отримує пенсію. Вона каже: “Якщо я знов цього місяця не отримаю – я повішуся!”
Сам Геннадій Москаль у коментарі Громадському Радіо заперечив наявність серйозних проблем із пенсіями у регіоні:
“У нас всі пенсії отримують у відповідності до призначених пенсій. З 5-го по 25-те включно видаються всі пенсії. А якщо немає поштових відділень з тієї чи іншої причини, то Укрпошта привозить під конвоєм міліції гроші і роздає їх у селі із хати до хати. У нас такого немає, це абсолютна вигадка”.
Втім, пан Москаль таки припускає, що певні негаразди цілком можуть бути:
“Ви знаєте, життєві ситуації є, що у Києві не можуть знайти якусь довідку чи справу. У любому відомстві таке є. Якщо людина переїжджає з одного місця в інше, то справа ж на руки їй не видається, а пересилається. Для цього потрібен час. Я не бачу тут абсолютно проблеми. Це є нормальний процес”.
Громадське Радіо звернулося до Пенсійного Фонду України. Там неофіційно заявили, що не чули про невиплату грошей. Офіційний коментар з цього приводу обіцяли надати через 5 днів. Але голодуючим пенсіонерам Луганщини не потрібен коментар чиновників, їм потрібна пенсія. Сподіваємося, що пан Геннадій Москаль відправить до них хоча би конвой міліції.
Олег Шинкаренко для Громадського радіо.