Волонтер з інвалідністю врятував сотні українців

Олександр Петров разом з друзями вивіз з окупованих територій триста або чотириста мирних мешканців. Таку роботу виконували чимало хто, але до Олександра ставляться з особливою повагою, бо він чоловік, в якого нема однієї ноги. Колись в дитинстві він захворів і ногу довелося ампутувати. І цей чоловік, котрого офіційно відносять до людей з обмеженими можливостями, робить таку справу, яка по силах далеко не кожній людині при всіх кінцівках.

 Він навіть іронізує з самого себе: ” У мене зараз чотирі кінцівкі,для більшої стійкісті: протез, нога, два костиля”

Нині Олександр живе у Краматорську. Разом з батьками і сестрою винаймає однокімнатну квартиру. Родина переїхала сюди з Горлівки. Там Олександр організовував проукраїнські мітинги. За його словами, останній був 8 березня минулого року. На жаль, на нього прийшло кілька десятків мешканців міста. Паралельний мітинг на підтримку так званої Донецької народної республіки зібрав у десятки разів більше людей. Олександр був дуже розчарований тим, що його земляки так легко піддалися пропаганді.

Розповідає, що навіть під час окупації знаходив можливості допомагати українській армії. Його селище під Горлівкою звільнили, але там тривали обстріли. Залишатися було надто ризиковано для життя. І родина переїхала до Краматорська. Це сталося у серпні минулого року. Дуже швидко він знайшов себе у волонтерському русі.

Він отримує пенсію за інвалідністю і вважає, що цього йому сьогодні  час досить. Він може дозволити собі працювати безкоштовно, допомагаючи іншим людям. Які виїхали з окупованих територій. Він один з координаторів Центру допомоги вимушеним переселенцям, приміщення для якого надала протестантська церква «Храм святого духу».

 Цей центр нині немаленька організація з багатьма напрямками роботи. Ось що каже про це сам Олександр Петров:

“Спочатку ми починали з першої пачки макарон, які збирали волонтери в супермаркетах. Вони це робили з кінця серпня до середини жовтня. Потім почали більше збирати: по чотири кошики за дві години. Почали працювати як центр видачі допомоги. Потім за допомогою гуманітарного штабу “Допоможемо” у нас з’явились ліжка, матраси, постільна білизна. Ми створили компакте поселення на базі центра на 60 осіб. Зараз у нас компакте поселення в Краматорську на 70 осіб. Потім ми почали займатися доставленням гуманітарної допомоги в населені пункти на фронті. Коли перші сім’ї почали з нами виїзжати з території, яку постійно обстрілювали, ми новий напрямок створили – евакуація людей”

У приміщенні центру живе кілька десятків мам з маленькими дітьми. Олександр разом з іншими  волонтерами забезпечили їх їжею, одягом. Зараз готуються змонтувати шведську стінку для дітей, аби вони могли фізично розвиватися.

 Але найголовнішим своїм  здобутком Олександр вважає саме вивезення людей з територій, які не підконтрольні Україні: “На глазах у тебе люди гинуть. Це дуже страшно, не можу передати ці враження.Коли дзвониш волонтерам, з’ясовуєш, коли хто куди буде їхати, збираєш заявки, рахуєш логістику, скільки людей зможемо вивезти.. – це велика робота великої кількості людей”