Віктор Давидович, голова Чернівецького обласного вірменського національно-культурного товариства «Аревік», рідні та близькі якого постраждали від Геноциду, розповів про причини і наслідки цієї трагічної сторінки в історії вірменського народу.
Ми маленька нація і практично немає вірменської сім’ї, яка б навіть у вигнанні, щоб вона не була пов’язана з Геноцидом. Були й природні причини, що розганяли людей світом, але основна причина – те, що Вірменія знаходилась в оточенні мусульманських держав і всіма силами намагалась зберегти своє християнство.
Не загинули б вірмени, якщо б вони прийняли іслам. Але вони йшли на смерть, для того, щоб зберегти свою віру, свою Батьківщину. І ті переселенці перші, які з’явились тут, на Буковині, вони з’явились тут ще задовго до 1915 року, який ми зараз умовно відзначаємо як річницю Геноциду. Просто в 1915 році це вже було апогеєм. Бо знищили з 3 мільйонів 1,5 мільйони вірмен. На території однієї Туреччини. Бо на той час один мільйон вірмен жило поза межами турецької Вірменії, а 2 мільйони – на території Туреччини і трошки в Ірані.
То втратити нації половину свого населення, а ще невідомо, скільки дітей там втратили, – це надзвичайно трагічна подія, яку не можна забути. Тому вірмени так наполегливо вірмени вимагають, щоб в світі визнали цей факт Геноциду. І ніхто не заперечує, мабуть, що якщо б належним чином оцінили трагедію тих подій і наказали винних, не було б Голокосту. Сталінських трагедій, Голодомор і багато інших трагедій, які пов’язані були зі знищенням людей за етнічною ознакою, – розповів Віктор Давидович.
Трагедія торкнулась і родини вірменки Віолетти.
Там загинули мої бабуся і дід. Батьки мого батька. От ми прийшли вже сьогодні відзначити століття цього Геноциду, який згадуємо ми кожен рік.
Згадати цю сумну дату в історії вірменського народу прийшов чернівчанин Олексій.
Тут вірменська громада неоднорідна. Тут люди, які є прямими нащадками тих переселенців після Геноциду, які тут опинились.
У заходах з вшанування 100 річниці Геноциду брали участь і учні вірменської недільної школи.
Маленькі вірмени, зодягнені в футболки чорного кольору з написом «Я пам’ятаю і вимагаю. 1915», розповідали патріотичні вірші вірменською мовою.
Школяр Олександр про трагедію знає, адже про Геноцид в вірменських родинах знають і діти, і дорослі.
Ця дата – це трагічна дата для всіх вірмен на землі. Півтора мільйони людей загинуло. Це не можна залишити без нагляду. Тому я прийшов зі своїм дідусем та сестрою, щоб вшанувати їх.
Багато країн визнали Геноцид вірмен. В Швейцарії та Франції заперечення Геноциду вірмен є злочином. На жаль, Україна ще не визнала Геноцидом масове винищення вірмен на початку ХХ століття. Незважаючи на те, що минулого року було зареєстровано відповідний законопроект, він на розгляд не виносився. Нинішній склад парламенту вказане питання не ініціює. Це викликає подив у лідера чернівецьких вірмен Віктора Давидовича.
Я не розумію, чому відбувається саме так. Не можна якісь політичні речі проектувати на мільйони життів. І не визнавати Україні, яка пережила трагедію Голодомору, – наголосив Віктор Давидович.
Він також зауважив, що вірменська громада України звертатиметься до парламенту, щоб визнання Геноциду таки стало предметом розгляду Верховної Ради.
Нагадаємо, 15 квітня Європейський парламент на спеціальному засіданні ухвалив резолюцію “Про проголошення 24 квітня в Євросоюзі Днем пам’яті жертв Геноциду вірмен”. День пам’яті жертв геноциду вірмен вшановується щорічно 24 квітня в пам’ять про жертви Геноциду вірмен в Османській імперії, який досяг піку в 1915 році і забрав життя півтора мільйони вірмен.
Надія Вірна з Чернівців для Громадського радіо
