На передовій української армії в Донбасі існує свій санітарний обхід. Про це Громадському радіо розповів санітар добровольчого батальйону “Горинь” Василь. Щоранку медики об’їжджають позиції бійців, де кожен може прийти зі своїми скаргами. Також за словами санітара, зі звичайними побутовими хворобами до них звертаються і місцеві жителі.
«В нас тут знаходиться евакуаційний табір нашого батальйону і прилягаючих територій. Крім того наш хрест видно з дороги, приходять сюди і місцеві мешканці, і наші колеги з інших бригад теж заїжджають по першу допомогу. В нашої евакуаційної бази є позиції, які ми обслуговуємо. В кожній роті знаходиться фельдшер, а вже на базі є лікар і штат машин для збору поранених і хворих для перенаправлення їх на госпіталізацію вже в більш серйозні медичні заклади. Крім поранених є дуже багато хворих, ми їх лікуємо, тому що знаходимося з ними майже разом в окопах, просто ми стоїмо трохи далі. Ми знаходимось в центрі павутини і працюємо на всі три сторони.
Останнім часом нам трохи везе, тому що нас не обстрілюють.
– Тобто перемир’я яке-не-яке, але зберігається?
– Я б не сказав так, я б сказав, що просто нам повезло, що в сторону нашої позиції менше стріляють. Але кожного вечора ми чуємо вибухи справа, зліва, в будь-який момент вони повернуть “пушку” і стрілятимуть по нам. І це не являється заслугою перемир’я.
В нас є свій автопарк, певний склад медикаментів. Якщо брати статистику, то десь процентів 90 медикаментів – це волонтерська допомога. Спочатку вона була хаотична, але зараз ми вже налагодили оптимальний режим, тепер вони привозять те, що треба. Зі сторони держави теж поступають зі старих складів перев’язочні пакети. Тобто я тут не можу сказати, що нас держава забула.
Зараз більше побутові травми і хвороби, наприклад, в бронежилеті зістрибнув з БТРа, підвернув ногу. Ми його забираємо з позиції, завозимо до місцевих лікарень.
– Розкажіть про процедуру вашого санітарного об’їзду.
– Кожного ранку ми проїжджаємо по позиціям, бійці вже знають, що з 8 години до 10 лікар в них буде, готують певні скарги. Деяких ми лікуємо прямо на позиціях – уколи, таблетки, перев’язки. Якщо щось серйозне, ми забираємо солдата і веземо в госпіталь”.
Для медиків, які працюють в зоні АТО, влаштовують тренінги з тактичної медицини за стандартами НАТО. За словами санітара, принципи, які вони вивчали на курсах, кардинально відрізняються від радянських, за якими ще досі вчать українських військових медиків і солдатів.
«До нас приїжджали люди, які проводили для нас курси натовського бійця. Суть в тому, що боєць повинен вміти не тільки ковтнути таблетку, а й перемотати себе, друга, поставити крапельницю, правильно евакуювати, тампонувати. Тактична медицина радянська і натовська дуже відрізняються. Наша радянська система побудована на тому, що бійців не жаліли, не ставилась умова зберегти життя, ставилась умова досягнути цілі. Закладався процент, скільки мало померти бійців. В НАТО, а в Америці кожен боєць важливіший за техніку.
Потім в нас ще присунтня така «безлаберність» у бійців, вони вважають, якщо є поруч медик, то це ходяча аптечка чи лікарня. Вони лінуються носити індивідуальні засоби. Ми їх до цього привчаємо. Якщо санітар використає свою аптечку на когось, то наступна пуля прилетить йому, і він вже не зможе собі допомогти, а міг би врятувати багатьох.
– Наскільки бійці знають, що робити з цією аптечкою, можуть її використати?
– Деякі прості поняття «кров тече – треба зупинити» вони розуміють. Більш складні речі ми показуємо на пальцях. Але деякі бійці навіть джгутів не носять. Ми просимо їх тренуватися, сидіти і мотати на праву руку, на ліву.
– Чи багато є таких, як ви, евакуаційних пунктів на передовій?
– Я думаю, що ця система не нами придумана, і вона ефективна. В нас же обмежена кількість людей працює, ми їздимо по своїм позиціям, за які відповідаємо.
Ми ще возимо на передову жителям продукти, ковбаси, крупи, ліки так само, ось недавно паски возили, бо волонтери привезли дуже багато. Буває хлопці до нас заїжджають, то ми ділимось, допомагаємо.
Військові військових зараз дуже раді бачити, вітаємось, руками махаємо, якщо проїжджаємо повз один одного, як в радянських воєнних фільмах. І ніколи не було проблемою підвезти, перебинтувати», – розповів Василь, санітар батальйону «Горинь».
Ірина Сампан для Громадського радіо. Слухайте. Думайте.
