У Львові День Перемоги не святкуватимуть, а ветеранів ушанували Днем Пам’яті
На мовчазну ходу зібралась не лише місцева влада та активні громадяни, а й самі ветерани та їхні родичі
8 травня у Львові відбувся День Пам’яті та Примирення, на якому вшанували ветеранів війни, а також пам’ять жертв тоталітарних режимів. На мовчазну ходу зібралась не лише місцева влада та активні громадяни, а й самі ветерани та їхні родичі.
Так склалось, що святкування Дня Перемоги у Львові – тема дискусійна. Жодних офіційних урочистостей з приводу цієї дати не призначено, аби уникнути провокацій. У самих ветеранів є різні думки щодо такого рішення. Сьогодні ж, у День Пам’яті, вони говорили про уроки війни.
На ходу прийшли й ті, хто постраждав від політичних репресій. Для них цей день теж особливий, адже нерідко репресовані вони були цілими родинами. Катерина Гнатів провела кілька років у Сибіру, бо її брати брали участь у повстанському русі. Вона розповіла Громадському Радіо, чому вважає за необхідне відмінити святкування 9 травня:
«Ми маєм пам’ятати, що маємо мати тільки Україну. Ми вже так зруйновані, знищені тими більшовиками. Ми не можемо то 9 травня навіть близько признавати, ні перше теж. Дуже багато всього пережили, а що буде? Має бути Україна, вільна. І як наші хлопці боролися: «ми йдемо в бій за свободу, за нарід свій будемо громить ворогів».
Втім, ветерани все ж святкуватимуть цей день. Хто збирається покладати квіти і піднімати червоних прапор, хтось просто згадати побратимів. Члени комуністичної партії із обуренням поставились до рішення міської влади не проводити урочистостей і заборонити масові акції через суд. Про це Громадському радіо розповів Олександр Калинюк, голова Львівського антифашистського комітету:
«Я дуже заперечую проти цього, це святий празник, державний. Як можна заборонити державне свято? У мене вся сім’я воювала, я що, не можу прийти і увічнити тих, хто воював? Я йду сам, індивідуально і без всяких заявок».
Частина ветеранів на гучне святкування не претендує, а просто збереться, аби вшанувати пам’ять полеглих товаришів. Ветеран Іван Говза говорить, що головне, зберегти пам’ять та здобути примирення.
«Ми маємо пам’ятати насамперед жертви, усіх тих, хто загинув у Другій Світовій війні. Головна сила радянської армії були українці, 4 українські фронти! Не залежно від того, з якої сторони воювали люди, але не вони ж винні в тій війні! Винні ті, хто керував. Сьогодні ми маємо теж такий фактор, коли один чоловік вирішив зробити виклик цілому світові».
Деякі львів’яни, попри суперечливість цього дня у контексті нових законів про заборону комуністичної символіки, все ж підуть покласти квіти на могили солдатів. Місцева мешканка Ірина говорить, що цього року їй уперше в житті захотілось вшанувати полеглих бійців. Вона на власні очі побачила війну, вже сучасну, на Донбасі, тож після цього змінила своє ставлення до таких роковин.
«У моїй сім’ї, в мене особисто ніколи не було традиції святкування 9 травня як Дня перемоги. Але цьогоріч я вперше вирішила покласти квіти до могили солдатів, бо війна на Донбасі дуже змінила моє бачення про смерть заради життя інших, смерть заради рідної землі. І люди, які загинули під час Другої світової, серед них було багато українців, дали нам можливість жити сьогодні. І тому 9 травня має бути днем пам’яті, жалоби і днем подяки».
І ветерани, й інші мешканці міста втомились від спекуляцій на тему 9 травня, тож сподіваються, що завтра на них очікує спокійний день.
Ірина Гречана зі Львова спеціально для Громадського радіо.