«Мене вражає, коли деякі кінематографісти заявляють про те, що така–то держава, таке-то керівництво, не дають грошей і так далі. Але підійдемо до цього з іншої сторони. Кіно – це бізнес, з іншої сторони – мистецтво. Розглянемо спочатку як бізнес, тому що у всьому світі кінематограф – це бізнес. Якщо ми подивимось фільми відзняті у 2013 – 2014 році, я не буду називати конкретні фільми, щоб когось не образити. Приведу приклад одного фільму, який коштував приблизно 7 мільйонів гривень, з них 3,5 мільйонів дала держава з бюджету, це гроші платників податків. Фільм повинен хоч у якійсь мірі окупатися фінансово. Але коли я підрахував, це статистичні данні, коли фільм, котрий коштував 7 мільйонів гривень подивилося всього 350 глядачів України. Інші фільми – 3-8 тисяч глядачів», – заявив Юрій.
Він підрахував, що кіно дивляться тільки 2 видсотки від загального числа жителів України.
«Є проста арифметика – в Україні 45 мільйонів жителів, приблизно, як і у Аргентині. Звичайно, 45 мільйонів не буде дивитися, але візьмемо 10 відсотків – 4,5 мільйони потенційних глядачів, ну хоча б мільнон подивився. Але коли дивиться 300 або 8 тисяч глядачів, то мабуть ми повинні задуматись: «А що ми знімаємо?», «Чому ці фільми не дивляться?», «Чому ці фільми в прокаті мають таке фіаско?»
«Коли я, як член експертної комісії при Держкіно, перечитав дуже багато сценаріїв. Я перший раз в цьому році член експертної комісії і я вирішив для першого разу прочитати кілька «короткометражок». Мені дуже цікаво, а чим же живе молодь, які теми іх цікавлять і як вони їх втілюють у життя. Нажаль, я не говорю, що всі сценарії бездарні, є серед них і гарні сценарії, але в основному це сценарії, які настільки далекі від життя, від сьогодення і так далі. Моя думка, що художник не може бути десь далеко жити у своєму світі і абсолютно бути не повязаний з проблемами держави і проблемами часу», – заявив Юрій Гармаш.
За його словами, він не бачить громадянської позиції у сценаріях молодих і не молодих сценаристів і кінохудожників. На його думку, це дуже сумна картина у кіноіндустрії, але кіно треба продовжувати знімати.
«Кіно треба знімати, але я не можу дати таку просту відповідь. Але у якійсь мірі, чому таж Аргентина, я провожу таку паралель, бо у мене друзі живуть і знімають кіно у Аргентині. Вони надіслали мені статистичні данні по кінопрокату Аргентини і ці данні вражають. Ми ж не будемо вважати, що Аргентина якась країна третього світу, це теж сучасна держава. У них телебачення конкурує з кінематографом на сьогоднішній день, але мабудь нам треба розуміти і вивчати досвід»
«Наприклад, із цих фільмів про які я говорив, котрі отримали так мало глядацького інтересу. Наприклад, «Поводир» при 16-ти мільйонів бюджету все таки він зібрав 14 мільйонів. І, звичайно, серйозна реклама була. Доволі непогані були збори «Той, що пройшов крізь вогонь» Ільєнка. Тому я думаю треба відбирати, що знімати. Можливо, менше фільмів зняти, але такі, щоб дійсно дійшли до глядача і серйозно займатися промоуцією для глядача», – заявив Юрій.
За його словами, на сьогодні в Україні зроблено гарний експеремент – кінотеатр «Ліра», який повністю відданий для того, щоб у цьому кінотеатрі демонструвалися українські фільми, і можливо, це якось влине на рейтинги українського кінематографу.
Вадим Родітєлєв з Києва для Громадського радіо