На Волині відгримів 9-тий «Бандерштат»

Захід відбувався на теренах Волині вдев`яте.

Плани щодо проведення фесту вдалося втілити майже на повну, розповів арт-директор фестивалю Сергій Мартинюк, соліст гурту «Фіолет».

«З того часу, як ми почали продавати квитки, чим суттєво обмежили якусь кількість людей, це  рекордний по кількості людей фестиваль. Точних цифр ми зараз не можемо назвати. Можу тільки сказати, що є найбільша кількість людей за всі роки. Були різні переживання, бо не найліпші часи в країні для переведення фестивалю. Тому дуже вдячні всім відвідувачам. До нас приїхали гості не лише з України, а й з Білорусії, Челябінська».

Голова оргкомітету, нардеп Ігор Гузь запевнив, що такий фестиваль потрібен країні в часи війни.

«Коли з нами дискутують, для чого це нам потрібно, адже в країні військові дії, то я кажу так, що якщо є попит, якщо молоді люди їдуть з усієї країни сюди, отже це потрібно. Це перше. По-друге, я скажу про соціальну складову. Ми запросили безкоштовно  на фестиваль близько 300 воїнів АТО.  Це 70 бійців з батальйону «Дніпро». Є хлопці поранені. Ми спілкувалися з волонтеркою Наталією Ариванюк, яка цим займалася. І вона запросила  130 військових, які перебувають в нашому госпіталі. Є бійці і з Добровольчого українського корпусу. Ви бачите тут і «Азов». Наш внесок в тому, що ці люди можуть відпочити. Це так звана  психологічна реабілітація, яка є дуже важливою.

Ми не зраджуємо принципам. Нам дехто казав, що давайте включіть у фестиваль пиво і у вас буде в три рази більше людей, але ні, ми не відійшли від своєї безалкогольної позиції. Під час фесту можна послухати не тільки музику, а й цікавих людей. Фестиваль «Бандерштат» — це літературна сцена, кінопоказ, гутірки. Вчора наприклад, показували, як надавати першу медичну допомогу. Батальйон «Азов»  проводить якісь військові навчання. Зранку йога. Я думаю, що ми уже дійшли до виконання бюджету і після фестивалю обов’язково повідомимо, на яку суму допоможемо нашій 14-тій бригаді у Володимирі-Волинському. Ми це обіцяли. Минулого року  передали 70 тисяч на джип, який поїхав в «Айдар». Цього разу будуть якісь кошти для 14-ої бригади».

Під час гутірок гості розповідали про війну і Майдан, ділилися відвертостями про пережите…

Про своє бачення розвитку подій в Україні розповіла Віра Савченко.

«Все, що хочу говорити про політиків, я не можу сказати, бо поки що Надя сидить. Але я б говорила про тих, хто справді працює. Але не можу, тому що я теж є заручником».

«ЗМІ повідомляють, що в Іловайську загинуло 450 військових. Люди, інформація від розвідки ЗСУ. Це  мені не сказав Ляшко чи Тимошенко. В Іловайську загинуло 3800 людей. 3800 закопано Надь Савченків. І нехай з них 20 % росіян. За два дні до Іловайська відведена важка техніка і командири. Не хочу цей фестиваль перетворювати на траур, але мені воно болить і я хочу це сказати. Солдати як діти, сидять в окопах і їм важко без командира. Командир для них все. На війні нічого зайвого. Війна і смерть. І якщо відводять командування, то падає моральний дух і хлопці не знають, що робити.  Ну навіщо роблять котли, як думаєте? Знищення нашого народу або знищення добровольчих батальйонів. Зараз Нацгвардію забезпечують всім, чим потрібно». 

Кінорежисер Олесь Санін   про зйомки революційного «Поводиря»:

«Я заборонив на знімальному майданчику всякі твітери, фейсбуки, тому що хстоь в мережі може розмістити  кадр з фільму і  до нього коментар, хто знімався. Я забороняв і це було дуже складно зробити людям медійним. Ті ж самій Джамалі. Вони думали, що  я так граюсь, що це моя така забаганка. Не хоче Санін. Він такий начальник. Чому? Тому що будь-який пост про фільм міг зупинити  фінансування. Ну як зупиняють фінансування? Приходять маски-шоу з податкової інспекції «Продакшн» ну і все. Фільм ліг. Тобто фільм можна було зупинити тільки по якихось фіскальних історіях, бо по ідеологічних типу вже не модно було. Ще могла бути моя хвороба,  наприклад затяжна, невиліковна. Це були такі речі. Декілька разів труївся на майданчику. Ну це закадрові історії, коли все добре, то все інакше», — пригадує складні зйомки фільму кінорежисер.

Письменник Василь Шкляр, який завершив гутірки фестивалю українського духу та розповів про нещодавно завершений роман «Чорне сонце», присвячений бійцям полку «Азов» та навіть прочитав короткий уривок із нього.

Під час фесту діяла і «Волонтерська гостинна» на підтримку армії. Їжу можна було придбати за благодійні внески. І всі зібрані кошти волонтери витратять на потреби бійців АТО.

«Потреба в допомозі АТО вона нікуди не зникає. Протягом року після того, як наш президент і його колеги казали, що вони забезпечать армію, в принципі вони її не забезпечили. І хлопці як зверталися до волонтерів, так і звертаються. Зараз дуже гостра потреба в амуніції, в техніці і в принципі в дуже багатьох таких речах. Слава Богу, що є закрита потреба в їжі. Хоча не всюди, бо іноді звертаються за тим, щоб назбирати продуктів», — каже луцька волонтерка Юлія Євпак.

Музичну сцену презентували такі гурти, як «Тінь сонця», «Тартак», «Бrutto», «Onuka».

Соліст гурту «Тінь сонця» Сергій Василюк, який вже вп`яте на фестивалі:

«Атмосфера сьогодні дуже класна. Хороший настрій. Звичайно, варто, такі фести проводити, тому що культуру ніхто не відміняв. На таких фестивалях ви бачили, є багато бійців, які повернулися з передової. Більше того, вони ж хочуть таку музику. Ми приїжджаємо до них на схід і  граємо. І коли вони на ротації, із задоволенням ходять на сольні концерти чи на фестивалі. Взагалі навіть якщо би їх тут на «Бандерштаті» не було, така музика формує майбутніх патріотів, які, можливо, підуть на захист країни або будуть боротися проти внутрішнього окупанта», — ділиться своїми враженнями музикант.

Сашко Положинський, якого називають символом «Бандерштату», не був багатослівним:

«Видно неозброєним оком, що «Бандерштат» росте, розвивається, прогресує, стає кращим і масштабнішим з року в рік. Єдине, що хотів би зацитувати слова мого товариша — командира однієї з рот Добровольчого українського корпусу, який теж тут. Вони вчора презентували фільм «Добровольці Божої чоти». І от ми вчора спілкувалися, а він каже, що перебуваючи  на «Бандерштаті», я бачу, що останній рік свого життя я прожив недаремно і те, що ми там знаходимось на передовій, компенсується тим, що є ось така молодь, є такі люди, заради кого це варто робити», — каже Сашко Положинський.

Наступного року фестиваль відсвяткує своє десятиріччя. І організатори планують змінити локацію проведення заходу.

Аріна Крапка з Луцька для «Громадського радіо»