Вперше в історії Школу Рейнджерів закінчили жінки, в США пропонують реформувати армію

Школа підготовки рейнджерів вперше за 40 років існування прийняла до своїх лав двох дівчат. 26-річну Крістен Грайст із Конектикуту та 25-річну Шай Гейвер із штату Техас на рівні з чоловіками готували виживати за екстремальних обставин: виснажливі марші, стрибки з парашутом, підйом у горах з повним бойовим спорядженням вагою понад 45 кілограмів, виживання в болоті та сон лише годину на добу. Про це повідомляє Голос Америки. Всього на курс підготовки записалися 19 жінок, але тільки дві дійшли до фіналу.

“Я б сказала, це неймовірно круто — бути частиною історії Школи Рейнджерів і випускатися разом з 90 рейнджерами”, — Шай Гейвер.

“Я сподіваюсь, що наші показники в Школі Рейнджерів допоможуть військовому керівництву зрозуміти, на що здатна жінка. Зрозуміти, що жінка може проходити через той самий стрес і той самий рівень фізичних і розумових випробувань, що і чоловіки”, — підкреслила Крістен Грайст.

Відомо, що до цього дівчата закінчили престижну військову академію Вест-Пойнт (West Point). 

 “Мені байдуже, жінка це чи чоловік. Якщо вони мають нашивку рейнджера, я хочу, щоб в бою вони були поряд, тому що я вірю їм, і сподіваюсь, вони мені вірять також”, — заявив Еріксон Крог, другий лейтенант армії США.

Американські військові експерти заговорили про необхідність реформ у армії:

“Їх досягнення ставить під сумнів твердження, що жінка не може витримати серйозних навантажень. Більш того, вони є доказом того, наскільки міняється наша культура”, — сказала Кетрін Кіддер, експерт Центру нової американської безпеки.

Відомо, що свою кар’єру в силах спеціального призначення хоче продовжити лише Крістен Грайст. Шай Гейвер залишиться пілотом військового гелікоптера.

Спробувати свої сили у школі рейнджерів американські жінки зможуть з листопада цього року, коли буде оголошено новий набір.

“Американська армія не повинна відмовляти в прийомі тим, хто відповідає її стандартам”, – вважає Джон Грінерт, Головком військово-морських сил США. Жінки, які пройшли піврічний курс тренувань, будуть прийняті у флотський спецназ “морські котики” (SEALS). Хоча, як відомо, тільки в 2011 році після довгих гендерних суперечок офіцери-жінки були допущені до служби на підводних човнах.

В американській армії жінки тренуються практично на рівні з чоловіками. І вимоги до них ставлять такі ж, як і до чоловіків. Про це розповіла сержант ЗС США Катерина Реммікс. За її словами, щоб набрати 300 балів (максимум), треба 50 разів відтиснутися від землі, зробити 82-а присідання та пробігти дві милі за 15 хвилин і 40 секунд.

Хоча деякі відмінності між жінками і чоловіками все-таки є: дівчата мають право носити довге волосся, але його постійно потрібно зав’язувати у вузол, а також забороняється користуватися косметикою. Як чоловік, так і жінка, мають рівні шанси на те, аби дослужитися до високих чинів – все залежить лише від особистого бажання бійця, говорить Катерина Реммікс.

Якщо переглянути ситуацію з гендером в арміях світу, то країни починають все більше розвивати політику щодо обов’язкового призиву жінок. Наприклад, в альянсі НАТО жінки командують арміями 5 країн, а Норвегія — перша з країн Європи та членів НАТО, яка ввела всезагальну військову повинність для жінок. 14 жовтня 2014 р. парламент Норвегії прийняв відповідний закон. Призову підлягають дівчата від 18 років, термін служби – 19 місяців.

На сьогодні  обов’язковий призов для жінок існує в Ізраїлі і М’янмі.

Крім того, у багатьох країнах світу жінки можуть служити на добровільній основі.

У США жінки були допущені до військової служби в 1942 р., коли на додаток до корпусу медичних сестер, створеному в 1901 р. була створена жіноча допоміжна служба сухопутних військ. В даний час жінки складають близько 20% особового складу американських збройних сил.

У канадській армії жінки стали служити з 1895 р. У 2001 р. для них була ліквідована остання заборона — служба на підводних човнах. У Франції жінки служать в армії з 1939 р. Сьогодні французьку армію називають “найфемінізованішою” у Європі (понад 22% службовців — жінки). У ФРН в 1975 р. жінкам було надано право служити в бундесвері в санітарних військах, у 2001 р. вони отримали можливість проходити службу в бойових підрозділах.

У Великобританії у складі збройних сил у 1917-1919 рр. були сформовані Жіночі королівські військово-повітряні сили, і тільки в 2012 р. вперше в історії країни жінка стала командиром бойового корабля. З 2013 р. жінки почали служити на підводних човнах. В даний час чисельність жінок в армії становить близько 10% від загального числа військовослужбовців.

У Швеції прийом жінок на службу на добровільній основі був дозволений в 1980 р. Закон гарантує їм рівні з чоловіками можливості по заняттю будь-яких посад. Сьогодні жінки складають близько 10-15% від загальної кількості призовників.

В Іспанії в 1989 р. були зняті всі обмеження на службі в армії для жінки. В даний час частка жінок становить близько 14% від усього особового складу ЗС країни.

В Ірані існують жіночі батальйони “Аз-Зохра”. Це – жіночий “спецназ”, підрозділи, що входять до напіввійськове формування “басідж” при міністерстві внутрішніх справ. Ці підрозділи діють під егідою Корпусу вартових ісламської революції. Дівчата отримують спеціальну підготовку у спеціалізованій школі під Тегераном, створеної наприкінці 1980-х рр., і єдиною у своєму роді.

Що ж до ситуації в Україні, то в числі ЗСУ та добровольчих батальйонах знаходиться близько 300 жінок. Вони займають позиції снайперів, розвідників, кулеметчиць, працюють як медики, працівники кухні і штабісти. Як повідомляють українські ЗМІ, за минулий рік в ЗСУ призвали близько 100 жінок. Всезагальної військової повинності для жінок немає, але не так давно в.о. спікера Генштабу Владислав Селезньов повідомив, що в ході часткової мобілізації жінки теж можуть бути призвані.

Та на службі в українській армії все-таки проявляється гендерна нерівність щодо жінок як бойових одиниць. Коли почався процес підпорядкування добровольчих батальйонів Національній гвардії, жінкам-бійцям довелося офіційно зареєструватися штабним персоналом або працівниками кухні. Проблема у тому, що жінки-бійці не можуть отримати офіційного підтвердження своєї участі у бойових діях і, відповідно, втрачають можливість отримати нагороди та належні їм виплати. Про це в ефірі Громадського радіо розповідала керівниця Центру підтримки аеророзвідки Марія Берлінська. За даними Міністерства оборони, статус учасника АТО ( хто брав участь у бойових діях) отримали понад 67,697 українських солдатів. Уряд не дає офіційних даних стосовно того, скільки жінок отримали статус учасниці АТО, але, за даними українських медіа, близько 25% з 250 тисяч армійського персоналу – жінки.

Попри статеву дискримінацію, жінки не гірше від чоловіків виконують бойові завдання, неодноразово заявляли командири військових частин, що перебувають в зоні АТО.

Ірина Сампан для Громадського радіо.