За цей час, — розповідає Ігор Кутєпов, представник штабу АТО в СБУ, — додому повернулися 10 бойовиків. Це люди різного віку, є навіть неповнолітні.
«Возраст разный, от 17 летних и старше. В разные города Донецкой области возвращаются».
У Горлівці про таку можливість повернутися дізнався від друзів 20-річний хлопець, що назвався Сергієм. Там, у бойовиків, він охороняв сховища з боєприпасами та харчами. Рік не був вдома у Костянтинівці. Як почув, що можна повернутися, просто втік.
«Фактически я сбежал… охранял там склады с оружием, иногда пленным нашим есть носил».
Фактично 3 дні минуло з того часу, як психолог СБУ Ірина подзвонила рідним Сергія. Потім зустрілася, довго вмовляти не довелося. Серце у батьків розривалося, хотіли, щоб їхній син повернувся додому якнайшвидше, — каже Ірина.
«3 дня ушло на переговоры, мама очень переживала…»
На нульовому блокпосту Сергія цього дня зустрічала його мати. Сам він особливо не прагне спілкування і виглядає трохи розгубленим, хоча нам розповів: на тій стороні у «ДНР» суцільні розборки і пияцтво. До того ж і гроші перестали платити. Він не отримував їх вже 3 місяці.
«На блокпостах отбирали у мирних машины, збивали их…Я не делал этого, просто стоял и смотрел…»
На питання чого хочуть люди, відповідає просто: миру. Втім, багатьом у Горлівці, принаймні з тих, з ким спілкувався Сергій, все одно, чий прапор буде над ними: України чи «ДНР». Аби тільки не стріляли.
Найважливіше, чого прагнуть виконавці програми з повернення вчорашніх бойовиків, це навіть не отримання інформації про те, що відбувається там, за лінією розмежування, а усвідомлення цими людьми своєї провини і готовності нести за це справедливе покарання, — зазначає Ігор Кутєпов.
Наталія Поколенко з Костянтинівки для «Громадськго радіо»