Гонгадзе — це показник, як держава ставиться до тих, хто говорить правду, — полтавці

16 вересня 2015 минає 15 років з дня зникнення українського журналіста Георгія Гонгадзе, обезголовлене тіло якого згодом знайшли в лісі біля Таращі.

На роковини цієї дати небайдужі полтавці прийшли на площу перед ОДА, аби вшанувати пам’ять вбитого журналіста. Вони тримали в руках плакати зі словами: «Георгіє, ми пам’ятаємо», «Вимагаємо покарання убивць», «Немає правосуддя — немає держави» та інші.

Присутні згадували професійну діяльність відомого опозиціонера й засновника «Української правди» та висловлювали своє ставлення до резонансного вбивства.

«Вирішив долучитися, тому що вбивство такого відомого журналіста як Гонгадзе є показником того, як держава ставиться до тих, хто говорить правду. Я пам’ятаю дуже добре ефіри, де пан Гонгадзе ставив дуже прямі та серйозні запитання Леоніду Кучмі про його корупційні дії. З міміки та емоцій було видно, що Кучма не дуже хоче йому відповідати. Я вважаю, що це є не тільки кричущим фактом порушення свободи слова, а й злочином проти тих людей, які говорять правду в Україні», — зазначив учасник акції Андрій Іванов.

Акція видалася небагатолюдною, до неї долучилися президент Полтавського обласного медіа-клубу Людмила Кучеренко, начальник управління з питань внутрішньої політики Полтавської ОДА Юрій Варченко, а також дехто з місцевих громадських діячів:  

«На жаль, журналістика — це небезпечна професія не тільки в Україні, але і в усьому світі, не кажучи вже про екстремальну військову журналістику. Люди, які виносять на суд громадськості інформацію про корупцію, зловживання, вони завжди піддаються переслідуванням. Вбивство — це, звісно, крайня форма. На щастя, в Україні вже виросло молоде покоління журналістів, яке від нас, старших журналістів, уже взяло цю естафету. Це дуже добре, що не змиряємося з недолугими чиновниками, виводимо їх на чисту воду, розказуємо людям правду — гірку, але правду. Тільки високу ціну часом доводиться за цю правду платити», — розповіла про нюанси своєї професії Людмила Кучеренко.

Вона також висловила обурення тим, що незважаючи на дві революції, що відбулися після вбивства Гонгазде, імена осіб, причетних до скоєння злочину, і досі невідомі:

«Він (Гонгадзе, ред.) є символом відданості своїй професії. На жаль, змінюються президенти, генеральні прокурори, всі клятвено обіцяють знайти замовника, покарати, але до цього часу не похований Георгій гонгадзе. Вже мама його померла, виросли його дітки, але він так і лежить у морзі на Оранжерейній у Києві».

Юрій Варченко наголосив на ризику, на який наражає себе кожен журналіст, що правдиво висвітлює ті чи інші факти:

«Журналіст — професія, що рівняється до військового, до міліціонера, до правозахисника і т.д. Це дуже ризикована професія. Якщо журналіст дійсно знаходить такі факти в житті людей, які протирічать нашим моральним устоям, нашому законодавству, загальнолюдським цінностям. На жаль, є такі факти в житті. Журналіст це знаходить і розкриває. Це можна прирівняти до слідчих дій. Але якщо у представника правоохоронних органів є зброя, є якийсь статус, то журналіст — він полишений сам на себе. Ідучи на цю професію, він розуміє цей ризик. Він має усвідомлювати, що щодня він ризикує життям, якщо він проводить таку роботу».

Про те, чи відчувають себе представники преси більш вільно та безпечно через 15 років після вбивства Георгія Гонгадзе, журналісти «Громадського радіо» запитали в колег, присутніх на акції.

«С Георгия Гонгадзе началась в Украине какая-то линия противостояния, борьбы, а именно начали защищать права журналистов с того момента. На самом деле, и сейчас очень много проблем во взаимодействии между властью и журналистами. Это можно увидеть в той же Полтаве каждый день. Возможно, в меньшей мере, но можно увидеть, как многие журналисты попадают под раздачу, от них требуют, чтобы они чем-то не занимались. Вот недавно видел, как в Киеве за расследования махинаций журналиста подловили и избили, у него было всё лицо разбито. Такое, наверное, было и будет всегда, и вряд ли когда-нибудь поменяется. Проблема в том, что нужно стремиться к какому-то позитивному балансу, чтобы хотя бы те, кто это делали, несли какую-то ответственность», — вважає журналіст інтернет-видання «0532» Ігор Литвиненко.

Аби уникнути повторення випадків, подібних до викрадення Гонгадзе, журналістам необхідно згуртовуватися та підтримувати один одного, — вважає журналістка інтенет-видання «Vpoltave.info» Наталя Очкань:

«Історія з Гонгадзе дуже повчальна. Нині ми живемо в такий важкий час, що професія журналіста перейшла в розряд небезпечних. Треба підтримувати, пам’ятати, згуртовуватися журналістам, щоб таких випадків більше не було, як це сталося з Гонгадзе свого часу».

Сьогодні, 16 вересня в Києві о 18.30 відбудеться Хода до Майдану Незалежності на честь всіх загиблих журналістів за часи суверенної України. 

Анатолій Мележик і Людмила Гудзь з Полтави для «Громадського радіо».