Три місяці арешту у Гвінеї: українські моряки повернулися додому

Екіпаж, у складі якого були українці, філіппінці та один поляк, звинувачували у перевезенні наркотичних речовин. Так, гвінейські правоохоронці знайшли пакети з кокаїном в одному з контейнерів на борту судна, після чого заарештували капітана Станіслава Озаринського.

На його думку така знахідка була невипадковою:

«Они знали прекрасно, что именно в этом контейнере что-то лежит. Никто не объяснил, что там. Просто сняли под дулом автомата меня и старшего помощника и отвезли на очную ставку. В контейнере нашли три сумки с кокаином, как они выразились».

За словами капітана судна Станіслава Озаринського, члени екіпажу кілька місяців знаходились в жахливих умовах. «Слава Богу, что люди были на борту. Я находился в тюрьме два месяца ровно со старпомом из Филиппин. Выживали, как могли — ни питания, ни воды — ничего в тюрьме не было. Нас не били, давили морально. Я подписал бумагу после четвертого допроса, что беру ответственность за экипаж, который не мог быть причастен к этим инцидентам. Контейнер был так погружен, что экипаж физически не мог к нему добраться», — розповів моряк. 

Свою провину капітан не визнає і називає обвинувачення сфабрикованими. На його думку незаконні пакети могли потрапити на судно з іспанського порту, з якого прямували моряки.

«Наркотики в контейнере получили от испанских властей, где мы грузились. Эта информация пошла в порт Конакри. Но мы не знаем, кто сообщил эту информацию. Ни доказательств, ни улик против нас не было. Было четырнадцать допросов — все дошло до высшего суда, но даже он не смог вынести никаких обвинений. Потому что капитан не отвечает за контейнеры, которые едут на борту парохода. А только за их сохранность», — розповів капітан.

Після тривалих перемовин та виплати залогу в один мільйон доларів судно покинуло гвінейський порт. У іншому випадку моряки були б заарештовані на двадцять років.

«За каждого человека требовали пятьдесят тысяч долларов. Потом эту сумму снизили. И нас со старпомом выпустили за 100 тысяч. После этого был уплачен еще миллион долларов», — розповів моряк.

Допомагали в повернені моряків додому МЗС України, представники українського та філіппінського консульств. За словами посла України у Сенегалі Олександра Овчарова, складнощі у роботі над справою моряків були викликані тим, що консульство знаходиться, не безпосередньо в Конакрі, а в Дакарі. Але українські представники намагалися кожного дня відвідувати судно та створювати комфортні умови перебування екіпажу. Неабияку роботу зробили і дружини членів екіпажу — вони створили ініціативну групу. Саме сім’ї  підтримували моряків найбільше.

«Я находила подобные истории, связывалась с родственниками и делала какие-то свои выводы», — розповідає дружина капітана Вікторія Озаринська.

За словами дружини боцмана Людмили Зверевої саме близькі були найбільшою моральною підтримкою для моряків: «Моральная поддержка жен — им писали звонили и они знали, что они не брошены, что мы стараемся».

Ще двоє моряків зараз знаходяться у Туреччині. За словами капітана, до України вони мають повернутися ввечері. За словами морських юристів, котрі допомогали потерпілим українцям, такі випадки не поодинокі.

«Такие вещи случаються в Латинской Америке, в Западной Африке. Водолазы подныривают, прикрепляют пакет к судну. Это местный рэкет властей. Они задерживают судно и каждый день простоя — это десятки тысяч долларов», — розповів юрист Андрій Шевченко.

На його думку, судновласнику часом дешевше заплатити хабар, ніж нести такі витрати. Але існують і інші випадки:

«Сама цель — национализировать судно. Потом оно ходит только во внутренних водах. Потому что, если выйдет — его тут же арестуют и вернут владельцу. А экипаж страдает — они просто заложники».

Ірина Чиркіна з Одеси для «Громадського радіо»