Українська діаспора Канади допомагає військовим підрозділам і пораненим в АТО

Спочатку активні громадяни акціями підтримували Майдан, а після початку військових дій, почали збирати поміч на підтримку армії.

Про те, як створився і як зараз працює комітет, розповіла його член Олена Ємченко:

«Комітет взагалі створився спочатку неофіційно. То були громадські активісти і то було на підтримку Майдану. В листопаді 2013. І перші акції були в центрі міста, власне, маніфестації на підтримку Майдану. І Автомайдан був на підтримку Майдану. А офіційно комітет утворився 1 березня. Ми тоді зібрали наше перше віче, в той день коли Рада Федерації Росії проголосувала одноголосно за введення військ в Україну», — каже член комітету.

Вона наголосила, що за покликом серця на віче вийшло багато людей, і коли постало питання подальшої координації дій, вирішили створити комітет. Поповнення фонду відбувається через пожертвування людей і організацій. Члени комітету використовують будь-яку можливість, щоб залучити громаду.

«Була акція «Зігрій солдата», ми її проводили з усіма церквами Монреаля, коли люди приносили туди речі, і ми вже по церквах їх розбирали. Більше того, ми використовуємо будь-який захід, який відбувається в громаді — виступ, концерт, якась подія, щоб зібрати кошти. Зараз відбувся фестиваль, ми мали скриньки на фестивалі, в неділю буде виступати театр ім. Марії Заньковецької ми будемо там», — розповідає Олена.  

З часів Майдану комітетом зібрано більше 110 тисяч канадських доларів:

«Власне, під час Майдану загалом від громади через нас пройшло сорок тисяч канадських доларів. Вже коли почалась війна, ми почали рахувати окремо. Сорок, плюс уже після війни сімдесят. Туди входить 10,5 тисяч на поранених, бо ми окремо збираємо на поранених, а решта грошей — на армію. Власне те, що ми закуповували і відправляли посилки, бо посилки теж дорого коштують, але ми їх шлем».

Спочатку війни комітет надсилає допомогу в декілька підрозділів, а з появою поранених з’явилася потреба в адресній допомозі. Щоб уникнути зустрічей з шахраями, з сім’ями знайомляться особисто:

«Щодо поранених ми шукали інформацію скрізь. Але ми старалися, щоб у нас був контакт чи дружини, чи мами напряму. Щоб ми могли перевірити. Бо, на жаль, це не ми в цьому винні, але є люди які шахраюють, які з нелихої волі використовують, або крадуть гроші», — говорить Олена Ємченко.

Жінка сподівається, що війна якнайшвидше скінчиться, але визнає, що допомога батьківщині буде завжди:

«Звичайно, дай Боже щоб війна скінчилась, ми перемогли, вигнали ворога з нашої землі. Але ми знаємо, що діаспора завжди допомагала, чи родинам, чи на відбудову чогось. То наша така доля тут. І від того ніхто не відмовляється. Це не означає, що як настане мир, ми перестанемо слати допомогу. Ми нікого не забули. Нам болить. Ви там, а нам болить тут!».

Член комітету Інна Іллющенко-Бондарєва приготувала особливе звернення до жителів Сходу, де зараз мешкає її матір Олександра Стародубцева, яка кожного дня виходить в центр Артемівська на мовчазний пікет проти політики Президента РФ Володимира Путіна:

«Мы очень поддерживаем ваше сознание и дух, и верность родной земле. Не важно по-украински вы говорите, по-русски вы говорите. Вы живете на этой земле и свою землю надо любить и защищать. Мы вам всем желаем успеха, и главное, выжить в этом маразме!».

Ганна Бокова з Артемівська для «Громадського радіо»