“Це не було так, ніби я прокинувся одного дня і подумав, що сконструюю нове фортепіано для всього світу. Але я завжди був трохи революціонером. Я міркував тривалий час: цього не достатньо, треба зробити щось краще”, – говорить Ґерґей Боґаньї (Gergely Boganyi) у своєму інтерв’ю BBC.
Покоління за поколінням найкращі піаністи світу грали на цілковито подібних інструментах, з усіма їхніми перевагами і вадами. Але 41-річний пан Боґаньї не та людина, котра залишає подібні питання невирішеними:
“Як і більшість піаністів, у своєму дитинстві я грав на багатьох поганих інструментах. Але великим здивуванням для мене (як професійного піаніста) було те, що навіть найкращі концертні зали не завжди збалансовані і мають чистий звук. Я завжди відчував, що сучасний світ, сучасна фортепіанна музика щось втрачають”.
Його революційна мрія, яка “здавалась неможливою і тому ще більш надихала”, полягала в тому, аби скомбінувати форму і функції по-новому.
За деякими виключеннями, класична культура виробництва інструментів не притримує ідеї постійного розвитку й прогресу: конструкція фортепіано майже не змінилась за останні двісті років. Еталон ідеальної скрипки ще більш старий: ніхто поки що не перевершив Антоніо Страдіварі, котрий народився у 1644 році.
Використовуючи “найбільш якісне класичне дерево, яке тільки можна зараз знайти” й сполуку вуглеводного волокна, яка є “найкращою в сучасній космічній галузі”, Боґаньї і його команда розробили нову форму і систему звуку.
Винахідник пояснює різницю між його піаніно і традиційними інструментами таким чином:
“Це звук. Для музиканта, для піаніста звичайно саме це є головним фокусом. Піаніно є ударним інструментом і наша найбільша проблема завжди в тому, щоби змусити його співати і підтримати цей спів. Отже, я хотів сполучити теплоту і дружнє, майже людське звучання піаніно Ерара з XIX століття, із силою, потрібною для сучасних концертних залів”.
Фортепіано, над якими працювала команда зі ста людей впродовж шести місяців, може бути підлаштоване під кожного. Зараз воно офіційно виставлене на продаж, однак виробництво у найближчому майбутньому проводитиметься лише в невеликій кількості, – повідомляє BBC.
“Я був би дуже радий, якби наше фортепіано знайшло свою нішу і виконало свою місію – вдихнути нове повітря у музику, концертні зали, піаністів, але… хто знає. Ми не планували цього, але, здається, ми зробили щось на зразок маленького землетрусу”, – заявляє Ґерґей Боґаньї.
Андрій Кобалія для Громадського радіо
Фото: Judit Marai, Lazlo Jarai, Tamas Bujnovszky.