Назва «Голуб» — пов’язана з рельєфним зображенням птаха на стінці дзвону.
На ньому також є малюнки людини з булавою, герб гетьмана, сюжет «Воскресіння Христове», пояс ангельських голів.
Автором дзвону був глухівський майстер Карп Балашевич, який також відомий іншими своїми витворами: фрагментом крупнокаліберної гармати Батурина, що прикрашена рослинним орнаментом та мортирою з титулами Петра І і гетьмана Мазепи з колекції трофеїв Московського Кремля. Замовлення було зроблене для Воскресенської церкви Батурина.
Історія дзвону є доволі складною. У 1708 році, коли Мазепа став союзником шведського короля Карла XII у війні проти Московії, Батурин був зруйнований московськими військами і дзвін перевезли в Домницю, в монастир Різдва Богородиці. У XVIII столітті князь Олексанр Безбородко та його брат граф Ілля Безбородко відбудували цей монастир, прикрасили його новими кам’яними церквами.
Саме в цьому монастирі у 1927 році його виявив етнограф Борис Пилипенко і згодом “Голуб” став експонатом Чернігівського історичного музею.
З часів Другої світової дзвін вважали втраченим, адже з окупованих територій багато пам’яток тоді вивозили.
Ніхто не знає як дзвін опинився в Оренбурзі. В арівах містяться відомості про передачу дзвонів церкві 1945 року: два дзвони передав Евакобанк, а ще три — Росснабсбит.
На дзвоні також є напис “І.С.М.Г.В.Е.Ц.П.В.З.” (Іоанн Степанович Мазепа, Гетман Войска Его Царского Пресветлого Величества Запорожского).
Аркадій Тарасов виявив дзвін випадково, коли оглядав в оренбурзькій церкві Миколи Чудотворця дзвони, які не використовуються.
Зараз дзвін, на жаль, не використовується, бо втратив язик і має тріщину.