1955 — Початок руху проти расової сегрегації в США, говориться у статті на Вікіпедії.
1 грудня 1955 року чорношкіра Роза Паркс відмовилася поступитися місцем білому чоловікові в муніципальному автобусі в місті Монтґомері (штат Алабама, США). За це її заарештувала поліція. Арешт Рози Паркс призвів до 381-денного бойкотування громадського транспорту темношкірими американцями, організованого Мартіном Лютером Кінгом, тоді ще маловідомим борцем за права темношкірих. На знак протесту проти прояву расизму темношкіре населення Монтґомері під керівництвом баптистського проповідника Мартіна Лютера Кінга протягом року бойкотувало міські автобусні поїздки.
У результаті тривалого судового розгляду 13 листопада 1956 року Верховний суд США скасував закон про сегрегацію в міському транспорті, і за 381 день Роза Паркс була серед перших темношкірих, хто проїхався міським автобусом. Це була перша перемога Мартіна Лютера Кінга і його руху за ненасильницьке відстоювання громадянських прав. Започаткований ним рух домігся прийняття в 1964 році Акту про громадянські права, який забороняв расову дискримінацію.
Після цих подій їхня героїня ще десять років продовжувала займатися шитвом, допоки 1965 року темношкірий конгресмен Джон Коньєрс не запросив її для роботи в приймальню свого офісу.
Після смерті чоловіка та на його честь 1977 року місіс Паркс заснувала Інститут саморозвитку, в якому молодь вивчає історію боротьби за громадянські права. 1992 року вона опублікувала автобіографічну книжку «Роза Паркс: Моя історія». Ще за життя вона була визнана гідною багатьох нагород, включаючи, зокрема, шведську Премію миру її власного імені (Rosa Parks Peace Prize), а після смерті, у віці 92-х років, стала першою жінкою, церемонія прощання з якою пройшла в ротонді Капітолія, — честь, якої дотепер удостоювалися лише президенти, конгресмени та воєначальники.
Роза Паркс померла 24 жовтня 2005 року, але як і раніше залишається вкрай значущою фігурою темношкірого населення США. Більш того, Роза Паркс стало власним ім’ям, синонімом стійкої кольорової жінки, що бореться за свої права. Тому багатьох представників меншин, які борються проти білого расизму, стали називати в ЗМІ Розою Паркс.