Володимир Хавкін (англ. Waldemar Haffkine, в пізні роки використовував Мордехай-Вольф (Mordecai-Wolff) в якості другого імені) — бактеріолог, імунолог і епідеміолог. Творець перших вакцин проти чуми і холери.
Він — корінний одесит, який закінчив школу в Бердянську, потім Одеський університет, в якому став учнем академіка Іллі Мечникова, у чиїй тіні він перебуває донині в Україні, хоча його ім’я прославлене на весь світ, як творця першої вакцини проти чуми і холери:
Народився під ім’ям Маркус-Вольф в Одесі в сім’ї вчителя Казенного єврейського училища і дочки вчителя давньоєврейської мови в тому ж училищі. Навчався в хедерe, в 1879 році закінчив російську гімназію в Бердянську.
З ранніх років Хавкін відрізнявся блискучими здібностями, неймовірним працьовитістю, чіткою спрямованістю інтересів. У 1884 році закінчив Новоросійський університет в Одесі, де його вчителем був Ілля Мечников, під впливом якого Хавкін зацікавився зоологією найпростіших. У студентські роки вступив в гурток революціонерів-народників, за що двічі виганяли з університету і піддавався арештам. Однак після їхнього звернення до тероризму залишив політичну діяльність.
Університетське керівництво, прагнучи відкрити талановитому студенту дорогу до наукової кар’єри, запропонувало Хавкіну прийняти православ’я. Однак Хавкін відхилив цю пропозицію. У 1881 році Мечников перебрався до Швейцарії. У 1888 році Хавкін пішов за Мечниковим і зайняв посаду приват-доцента Лозаннського університету. У 1889 році він за рекомендацією Мечникова став співробітником Пастерівського інституту в Парижі. Головним напрямком робіт Хавкіна був захист людського організму від інфекційних хвороб за допомогою сироваток і вакцин. До 1892 року Володимир Хавкін створив першу ефективну вакцину проти холери, довівши на самому собі її безпеку для людини.
Оскільки доти медицина була безсила проти цієї хвороби, британське уряд дозволив Хавкіну випробувати його вакцину в Індії, де в цей час лютувала епідемія холери, забирала сотні тисяч людських життів. У початку 1893 року Хавкін відправився в Індію в якості державного бактеріолога і трохи більше ніж за 2 роки, налагодивши виробництво вакцини, особисто брав участь у вакцинації понад 42000 чоловік. В результаті, серед пройшли вакцинацію захворюваність холерою і смертність від неї скоротилися в десятки разів. Щеплення вакцини Хавкіна стали після цього масовими і застосовуються в покращеному вигляді досі.
Таким же вирішальним був внесок Хавкіна в боротьбу з чумою, епідемія якої вразила в 1896 році другий за величиною місто Індії Бомбей і його околиці. Прибувши туди на прохання влади, Хавкін в найкоротші терміни створив першу ефективну протичумну вакцину, знову довів її безпеку спочатку на собі, а потім протягом декількох років безпосередньо брав участь у вакцинації населення. Створена Хавкін в Бомбеї невелика протичумна лабораторія стала згодом найбільшим в Південній і Південно-Східної Азії дослідницьким центром з бактеріології і епідеміології та з 1925 року носить назву Інститут імені Хавкіна.
У 1897 році королева Вікторія нагородила Хавкіна одним з вищих орденів Британської імперії. На честь нього в Лондоні був даний прийом, на якому були присутні найбільші англійські медики. З вітальним словом виступив знаменитий хірург Лістер. Подякувавши Хавкіна за все те добре, що той зробив для Індії і тим самим і для Великобританії, Лістер помітив, що з усього мерзенного, що є у світі, найогидніше — антисемітизм.
У 1904 році повернувся до Швейцарії. У 1915 році в англійському військовому міністерстві керував щепленнями для англійських солдатів, які відправлялися на Першу світову війну.
За матеріалами Вікіпедії та статті сайту “Герои Украины“