28 грудня у Вінниці після піврічної праці робочої групи, сотень звернень громадян, публічних обговорень та громадських слухань депутати Вінницької міської ради перейменували 135 вулиць, провулків, тупиків та проїздів у місті. Три топоніми — вулиця Іванова, вулиця Карла Маркса та вулиця Стаханівська — були виключені з вищезазначеного списку після громадських слухань через серйозну дискусію громади. У січні по них повторно проведуть громадські слухання і затвердять їх нові назви до 21 лютого 2016 року, говориться на сайті Інституту національної пам’яті України.
Одна з вулиць, вулиця З.Космодем’янської — перейменована на честь Валентина Отамановського, українського історика, бібліографа, краєзнавця, який жив у Вінниці. Він засновник «Братства самостійників», депутат Української Центральної Ради, учасник бою під Крутами, засновник Вінницького Кабінету виучування Поділля. Автор першого в Україні історико-правового монографічного дослідження міста (стосувалось м. Вінниця).
16 (29) січня 1918 року Отамановський як юнкер Першої Української юнацької військової школи ім. Б. Хмельницького бере участь в бою під Крутами. Командуючий боєм Аверкій Гончаренко пізніше згадував про нього: «… юнак Валентин Атамановський подав мені телеграму, з якої я довідався, що Шевченківський полк з Ніжина виступив на з’єднання з наступаючими на нас більшовиками, себто, наступає на нас із запілля. Атамановський був дуже відважний, а що найважливіше було у ньому цінного — це завжди прекрасний гумор. В цій вирішальній хвилині він почав порівнювати наш бій з боями шведів і наших з москвинами під Полтавою…». У збірці «Крути» серед списку встановлених осіб, що залишились живими, фігурує «юнак Атамановський Валентин».
Він володів сімома європейськими мовами. У квітні 1924 відкрив у Вінниці науково-методичний краєзнавчий центр — Кабінет виучування Поділля, який поклав початок систематичному комплексному дослідженню краю та поширенню знань з його історії, культури, природи, народного господарства. До роботи у Кабінеті було залучено близько 30 вчених. Разом з Хомою Коцюбинським він створює у м. Вінниці комісію з увічнення пам’яті його брата Михайла, а 8 листопада 1927 р. відкриває меморіальну садибу-музей, де народився Михайло Коцюбинський.
В серпні 1929 року заарештований у сфальшованій справі Спілки визволення України, отримав 5 років таборів суворого режиму та 2 роки заслання до Татарстану. Одна з причин арешту — активне листування з віце-президентом ВУАН Сергієм Єфремовим. Судова справа В. Д. Отамановського містить його детальні відповіді на масу безглуздих та провокаційних питань — про участь у змовах, спрямованих на повалення існуючого ладу, про наміри збудувати пам’ятник Петлюрі, його «контрреволюційне» перебування у Відні. Після звільнення йому було заборонено виїжджати з Казані. Викладав іноземні мови у медичних вишах Казані, Ташкента, Краснодара, Саратова.
0