Головний виклик для України — збереження політичної стабільності та реформування економіки

Так вважає один з провідних фахівців з питань Східної Європи, міжнародний редактор видання Financial Times Ніл Баклі, пише ЄБРР.

Він – один з експертів, чиї прогнози на наступний рік опублікував сайт Європейського Банку Реконструкції та Розвитку. 

Які тенденції, на Вашу думку, домінуватимуть у геополітиці в 2016 році і як вони впливатимуть на ситуацію у Східній Європі?

Ніл Баклі:  Геополітичні фактори, що домінуватимуть у Східній Європі у 2016 році залишаться ті ж, що визначали життя у цьому регіоні й у другій половині 2015 року. По-перше, це намагання Росії повернути собі виняткове право впливати на ситуацію у так званому «ближньому зарубіжжі». По-друге, вже не так прямо, але впливатиме неспокійна ситуація на Близькому Сході й потік біженців звідти у Європу. 

Перший фактор призведе до зростання напруги уздовж нової лінії геополітичного розлому, що утворився у Європі. Між тими країнами, що приєдналися до ЄС і НАТО і колишніми радянськими республіками та колишніми країнами-сателітами СРСР, які ще цього не зробили і які Москва прагне залишити у своїй сфері впливу. 

Криза з мігрантами, у свою чергу, надалі сприятиме зсуву настроїв у бік націоналізму у певних прошарках суспільства в країнах Центральної та Східної Європи – чимало з них етнічно однорідні й не мають того досвіду мультикультиралізму, який мають країни західної Європи.

Також зберігатиметься обурення діями лідерів країн ЄС – чимало хто зараз вважає, що це саме вони сприяють потокам мігрантів і примушують країни сходу Європи приймати на своїй території біженців. Це може загострити відчуття розчарування серед громадян колишніх комуністичних країн, де після глобальної фінансової кризи уповільнилися темпи економічного розвитку та інтеграції із західноєвропейськими країнами, а членство у ЄС не дало тих переваг, яких населення очікувало. 

Чи Ви очікуєте зближення між Росією та Заходом у 2016 році?

Ніл Баклі: Імовірність значного поліпшення відносин між Заходом та Росією протягом наступного року залишатиметься дуже малою. На відміну від конфлікту в Грузії у 2008 році, через події в Україні між Росією та Заходом утворилася дуже глибока прірва.

Росія прагне чогось такого, чого Захід просто не готовий їй дозволити – утворення зони її виняткових інтересів на території колишнього СРСР. Як президент Путін натякнув в одному з останніх телеінтерв’ю, Москва хоче, щоб ЄС та Сполучені Штати надали формальні або неформальні гарантії невтручання у справи країн, які Росія вважає своїми політичними сателітами важливими для її національної безпеки. На практиці ж це означає російське вето на їхнє рішення приєднатися до євроатлантичних інституцій, наприклад НАТО. У західних столицях вважають такі рішення суверенним правом націй, а будь-які альянси продуктом взаємної довіри, тому не можуть дозволити Росії мати право на таке вето.

Будь-яке істотне послаблення санкцій проти Росії також залишатиметься малоймовірним. Впровадження всіх політичних елементів Мінських домовленостей залишається однаково складним і для Києва і для Москви, але саме виконання усіх умов договору є передумовою для зняття частини санкцій з Росії. Донбас скоріше стане ще однією зоною замороженого конфлікту, як Придністров’я, Абхазія, Південна Осетія, ніж знову реінтегрується в Україну – навіть на правах широкої автономії.

Якими Ви бачите перспективи України у наступному році? How do you assess the prospects for Ukraine in 2016?

Ніл Баклі: Викликом номер один для України у 2016 році буде збереження політичної єдності й стабільності, а також зосередженість на глибоких реформах та економічному відродженні. Росія з вересня послабила свій військовий тиск на сході України і, схоже, не хоче його посилювати знову, остерігаючись нових санкцій Заходу. За таких умов в українського керівництва відкривається додатковий простір можливостей для реформ. Цьому також сприяє поступовий вихід з економічної рецесії, який в Україні можна спостерігати за підсумками третього кварталу, та макроекономічна стабілізація.

Найслабшим місцем України може стати її власна політична система – і Москва може це враховувати у своїй тактиці. В останні місяці 2015 року стали помітними певні негативні сигнали. Попри те, що технічно реформи успішно просуваються, результати опитування громадської думки свідчать, що чимало українців не відчувають істотних змін на краще у своєму житті відтоді як почалися масові антиурядові заворушення наприкінці 2013 року. Насамперед це стосується боротьби з корупцією, що зберігає ендемічні масштаби, кланових інтересів, необхідності встановлення верховенства права. Із завершенням 2015 року широке громадське невдоволення та часті звинувачення в корупції на адресу найвищого керівництва поставили під загрозу збереження крихкої прозахідної урядової коаліції.

Якщо цю єдність вдасться зберегти, то перспективи виглядають позитивніше. Повернення на шлях сталого зростання – навіть якщо економічні показники залишатимуться нижчими за 2013 рік – можуть покращити настрої громадськості. Повне впровадження домовленостей про зону вільної торгівлі між Україною та ЄС буде стимулом для подальших реформ і підвищить інвестиційну привабливість України. Віце-президент США Джо Байден під час свого недавнього візиту у Київ попередив, що в України лишився, мабуть, останній шанс на краще майбутнє для її громадян. Якщо українська політична система здолає своїх демонів, то цей шанс збережеться – і він дуже значний.