Цього дня помер у еміграції видатний український архітектор Городецький

Лешек Дезидерій Владислав Городе́цький (пол. 4 червня 1863, с. Шолудьки, Україна — † 3 січня 1930, Тегеран) — український і польський архітектор, підприємець, меценат, поляк за походженням. Автор будинку з химерами та Собору святого Миколая у Києві. Прозваний “київським Гауді”.

Рід Городецьких належав до католицької шляхти гербу Корніц.  Антоній Городецький, прадід Олександра Віктора Городецького, діда майбутнього архітектора, був дідичем земель у Петрашівці та Дубинова на Поділлі в 1782 році.

Після закінчення реального училища Святого Павла в Одесі та Імператорської академії мистецтв у Петербузі (1890) Городецький переїхав до Києва, де жив і плідно працював впродовж майже 30 років. Архітектор займався не тільки спорудженням будівель за власними проектами, але й здійснював технічний нагляд за будівництвом. В Києві мав посаду міського будівничого. Також Городецький був власником цементного заводу «Тон» під Києвом і зводив більшість замовлень винятково з бетону власного виробництва.

Був власником фабрики з виробництва вуглекислоти та сухого льоду в Сімферополі. Член імператорського товариства мисливців. 

Із встановленням в Україні більшовицького режиму Владислав Городецький у 1920 році назавжди покидає Київ і закінчує життя на чужині. Живе в Польщі. Будує маєтки, басейни, казино і м’ясокомбінати. У 1928 році йому пропонують вигідний контракт і він знову вирушає до Персії, де колись мандрував, полював і почувався щасливим. Працював головним будівничим перської залізниці. Спорудив у Тегерані вокзал, театр, шахський палац, фешенебельний готель (у якому й помер 3 січня 1930 року).

Владислав Городецький похований на римо-католицькому цвинтарі Долаб у Тегерані. На сірому камені викарбували польською мовою епітафію зі словами: «Професор архітектури. Нехай чужа земля йому буде легкою».

В Україні В.Городецький спорудив понад 30 будівель.