Кримські татари у Литві 600 років дбайливо зберігають іслам

Сьогодні близько 120 кримських татар живуть у Литовському селі Кирик Татар, що означає «Сорок татар». Легенда свідчить, що це число татарських сімей, які оселилися тут більше 600 років тому, на запрошення Великого князя Литовського Вітовта, пише кореспондент BBC.

Багато хто з цих кримських татар стверджує, що є прямими нащадками перших кримчан, зазначає журналіст. 

“Мусульмани живуть серед лісів і озер Литви більш ніж 600 років, демонструючи толерантність, яка панувала тут навіть у Середньовіччі, коли релігійні чвари лютували в інших частинах Європи” — зазначається в матеріалі.

Тут кореспондент знайшов найбільш європейську на його думку мусульманську мечеть.

“На перший погляд, дерев’яна споруда виглядає як і тисячі інших, які можна побачити у Балтиці. На вершині даху є невелика скляна башточка, увінчана цибулеподібним куполом, як у місцевих церков. Потім, у верхній частині цибулі, стоїть невеликий півмісяць. Мечеть гармонійно вписується у північно-європейський  контекст, це тому, що мечеть стояла тут, в 20 хвилинах їзди від столиці Литви, Вільнюса так  у 1558 році”, — повідомляє репортер.

Велике Князівство, маючи глибокі язичницькі корені, стикалося постійно з загрозою від своїх агресивних сусідів-християн на заході — тевтонських лицарів. Таким чином, в 1398 році, повертаючись з військового походу на березі Чорного моря, Вітовт привіз з собою велику кількість кримських татар-мусульман і невелику групу євреїв караїмів, для допомоги захистити територію Литви. 12 років потому хрестоносці пішли на війну з Польщею та Литвою, і з татарами і караїмами боролися разом з Вітовтом в Грюнвальдській битві (між Варшавою і Гданськом), де хрестоносці отримали поразку. В якості нагороди за їх підтримку, Вітовт віддав мусульманам землю і повну релігійну свободу  — і це в той час, коли найстаріша мусульманська громада Європи була вигнана з Іспанії.

“Вітовт високо шанується серед нас. Він не просив нас забути Пророка … Ми поклялися на наших мечах любити литовців, коли доля і фатум війни привели нас до своєї батьківщини, і вони сказали …” ця земля, ці води … будуть розподілятися між нами” — цитата з татарської петиції, відправленої в 1519 році великому князю Литовському і королю Польщі Сигізмунду.

«Завдяки Вітовту ми тут, але ми знаємо, що ми кримські татар», — говорить Фатіма Странтукова, 75-літня колишня вчителька російської літератури.

Найстаріша могила, яку вдається ідентифікувати на кладовищі мечеті, належить  “Allahberdi”, який був похований тут близько 1621 року.

У матеріалі зазначається, що кримські татари забули свою мову ще на початку 18-го століття, проте не втратили ісламської віри. 

“Радянський період був найгірший. Усі релігійні лідери і люди будь-якого знання були або вбиті, або відправлені на заслання в далекі куточки Сибіру. Книги та архіви були спалені. Мечеті були закриті і зруйновані. Співтовариства були закриті. Іслам був заборонений”, — ділиться інший нащадок кримчан, які прибули з Вітовтом, муфтій Литви Рамадан Якуб.