На Донбасі знову почала розвиватися традиція вертепів, — громадський діяч

Тепер завдяки Революції Гідності українська традиція вертепів на Донеччині почала розвиватися з новою силою. Про це нашому кореспонденту в Бахмуті розповів громадський діяч, мешканець села Званівка Артемівського району Андрій Тимчак:

«Вертепи на Донбасі почалися з 1951 року. Це тоді, коли переселили з Західної України, на границі Польші і Львівської області одне село. Це село Ліськовате разделили на три. Вони розташовані поруч в Артемівському районі, зараз вже в Бахмутському — це Званівка, роздолівка і Верхньокамінське».

Андрій розказує, як вертеп міцно увійшов в його життя і життя його сім’ї:

«З вертепами, в принципі, я живу все життя с народження. Так само як зараз мої діти, вони і слова вже всі знають. Хоч сину три роки, а він уже повторює слова вертепників, тому що репетиції проходять у нас дома. Старшій дитині шість років, вона вже перший раз іде з вертепом: піде по селу, буде розказувати слова, співати, колядувати. Для нього це життя, так само як було і для мене життя. Мені було за велику честь, коли мене в 4-му класі старші хлопці запросили на вертеп».

Тимчак зізнається: коли помітив, що п’ятнадцять років тому по Званівці ходив тільки один вертеп, вирішив, що треба підключатись до процесу:

«Я бачив, що іде якесь затухання вертепів. Як я почав розвивати ці вертепи? Ясно, що на вертепи потрібна форма — костюми красиві дорогі. Для того, щоб коли вони зайдуть у хату, люди дивилися і бачили, що це як-то престижно. Ми написали проект, виграли, зробили два комплекти форми. З цією формою успішно вже п’ять років ходять колядники. П’ять років ми їздимо по області, по району».

Громадський діяч, який впроваджує українську культуру вертепу на Донбасі на протязі останніх десяти років, каже, що саме в цьому році вертепи дійсно почали розвиватися у Донецькій області:

«В цьому році — в 2015-2016 році я замітив поштовх. Ясно, що це завдяки Революції Гідності, яка пройшла в 2014 році. Помінялась влада і уже в школах, не у всіх звичайно, але в багатьох школах почали створювати свої невеличкі вертепні гуртки. Якщо до сьогоднішнього моменту вертепи не зникли, то зараз вони будуть тільки розвиватися, набирати свою силу, обороти. Дасть Бог, у нас складеться новий сильний вертеп, з глибоким змістом, який символізує події на Донбасі.  В цьому році проходе навіть фестиваль вертепів у місті Краматорську. Нас туди запросили і ми, ясна річ, поїдемо туди з вертепом».

Андрій тренує вертепи не тільки в Званівці, вже другий рік створюється вертеп в Артемівську-Бахмуті. Кожної неділі на території «Вільного простору «Майстерня» проходять репетиції, примірки костюмів.

«Мы шьем костюмы в этом году самостоятельно. Набрали ткани красивые, хотим, чтобы наши дети выглядели самыми лучшими во время представления. Это, конечно, хлопотное дело, но все задействованы — каждый помогает как может. Самое основное в этом спектакле, что дети разного возраста с удовольствием принимают участие в постановке вертепа, стараются и видно, что они вкладывают душу свою», — розповіла Ольга Ніколаєнко, представниця громадської організації «Моя Єдина», яка взяла на себе шиття костюмів і організаційні клопоти.

Основний склад вертепу утворився на торішне Різдво. Діти із задоволенням розповіли свої враження про виступи.

«О вертепе я узнала год назад, когда в мою школу пришел Андрей Стефанович. Он показал нам презентацию, разные фото, рассказал, как он подготоавливал других людей. Я выступала в первый раз — очень переволновалась, но вообще это очень интересно так, как ты взаимодействуешь со многими людьми, делишься своими эмоциями и ты видишь как они воспринимают это, что им нравится и ты еще больше вдохновляешься», — каже учениця ЗОШ №18 Марія Бочарова.

«Я выступала и давала радость людям, другим детям, которые приходили на наши концерты. Мы ездили по городам: Краматорск, Дружковка, и нам это очень понравилось. Особенно нам понравилось выступать на Рождество в прошлом году перед нашим городом», — говорить учениця 8-А класу ЗОШ№12 Катерина Федьченко.

У тому році діти їздили колядувати і вінчувати по місту. Кажуть, що їх дуже добре сприймали господарі домівок, куди вони завітали.

«Люди воспринимали нас очень радушно, им нравилось то, что мы приезжали принести частичку праздника к ним в дом», — каже школярка Даша.

Ганна Бокова для «Громадського радіо» з Бахмуту