Вуличні коти та собаки — лише верхівка айсбергу проблеми безхатніх тварин

За словами представниці міжнародного фонду NatureWatch  Наталі Сорокопуд, в Україні поки що не розроблена єдина державна програма гуманної мінімізації чисельності безпритульних тварин. Більшість регіонів самостійно шукають шляхи вирішення цієї проблеми. І знаходять:

«Я б назвала найбільш успішними зараз Львів та Луцьк. Тому що там дуже добре систематизована робота. У Рівному багато собак, але вони майже всі стерилізовані. На рівні міністерств є якісь напрацювання, наприклад, щодо вакцинації. В цілому ж — ні», — зазначає Наталя Сорокопуд.

До речі, зоозахисна конференція проходить у Мелітополі саме тому, що в місті працює досить потужна громадська організація «Мелітопольське міське товариство захисту тварин». Її голова Галина Мирошниченко і була ініціатором конференції. Волонтерка зазначає, що спрацювати може тільки комплексний підхід. Тому наразі активістами розроблений проект міської програми: «Заходи, спрямовані на регулювання чисельності безпритульних тварин гуманними методами та здійснення контролю за утриманням домашніх тварин у місті Мелітополі на 2016-2025 роки», котра найближчим часом має бути винесена на сесією міськради:

«Ми на власному досвіді пересвідчилися у справедливості рекомендації всесвітнього товариства захисту тварин. Дозвольте мені  процитувати: коли товариство захисту тварин бере на себе відповідальність за надання безпритульній тварині притулку та пошуку нових господарів, воно тим самим знімає відповідальність з господарів. Це дозволяє їм кидати спокійно, коли вони кидають своїх тварин, чи дозволяють їм пересуватися вулицями. Це також дозволяє місцевій владі не виконувати свої обов’язки з контролю  кількості безхатніх тварин», — зазначає Галина Мирошниченко, та додає: в цілому у суспільстві існує викривлене уявлення про проблему безхатніх тварин. 

За словами зоозахисників, вуличні собаки та коти — лише верхівка айсбергу. Проте саме на них концентрують свої зусилля більшість активістів та волонтерів, розпочинаючи зоозахисну діяльність. І дарма. Тому що на першому місті має бути аналіз ситуації, потім — впровадження на території певних правових норм та стандартів, далі — реєстрація та ідентифікація домашніх тварин, оскільки всі вуличні тварини колись були домашніми, чи є їх нащадками. Наступним пріоритетом є освітні програми та інформаційні кампанії, спрямовані на зміну ставлення суспільства до чотирилапих безхатченків. І тільки після цього створення притулків та центрів стерилізації. Саме за таким алгоритмом вирішувалася проблема безпритульних тварин у Європі.         

Максим Щербина з Запоріжжя для «Громадського радіо»