Сьогодні Україна згадує учасників трагічного бою під Крутами

Сьогодні Україна згадує учасників трагічного бою під Крутами

Сьогодні українці згадують трагічну сторінку української історії, яка за 98 років наситилася міфами та зазнала трансформацій: бій під Крутами

Бій під Крутами відбувся 29 січня 1918 поблизу ст. Крути (нині в с. Пам’ятне Борзнянського р-ну Чернігівщини) під час наступу на Київ військ більшовицької Росії. З кінця груд. 1917 загін юнкерів 1-ї Київської юнацької школи ім. Б.Хмельницького (4 сотні по 150 юнкерів, 20 старшин, 18 кулеметів) під командою сотника Гончаренка обороняв ст. Бахмач, важливий залізничний вузол на кордоні УНР і РСФРР.

За даними Енциклопедії історії України, 27 січня 1918 до них надійшло підкріплення з Києва — 1-ша сотня (115–130 осіб) новоствореного студентського куреня, складена з добровольців — студентів Українського національного університету, Київського університету, гімназистів старших класів українських гімназій (командир — сотник Омельченко). Українське військо зайняло оборону біля станції Крути.

Вранці 29 січ. 1918 розпочався наступ на українські позиції 6-тис. більшовицького загону петроградських і московських червоногвардійців на чолі з П. Єгоровим. Бій тривав до вечора, було відбито кілька атак, бойові втрати складали до 300, поранених, полонених. Чимало полягло й червоногвардійців. Командир Гончаренко віддав наказ відійти до ешелону, який чекав за 2 км.

Відступаючи, частина студентської сотні потрапила в оточення, відчайдушно атакувала, але сили були нерівні. Одна чота (взвод) студентів у сутінках втратила орієнтир і вийшла на ст. Крути, уже зайняту червоногвардійцями. 27 полонених юнаків було розстріляно.

За рішенням Української Центральної Ради 19 березня 1918 тіла вояків-студентів було перевезено до Києва та урочисто поховано на цвинтарі Аскольдова могила.

Бою під Крутами присвячена однойменна пісня українського гурту “Сокира Перуна”, на відео нижче. 

На сайті молодіжної ініціативи “Пам’ятай про Крути!” є список полеглих у бою. 

Студентська сотня:

забитих у бою — 10-12;

розстріляних та замордованих — 29;

поранених — 30-35;

полонених — 7.

Разом: 76-83 вбитих і поранених студентів та гімназистів.

1-ша Українська військова школа:

забитих — 8-10;

поранених — 25-30.

Разом: 33-40 вбитих та поранених юнаків.

Втрати куреня Смерті та вільних козаків невідомі. 

Пам'ятник на Аскольдовій могилі Історична правда

З числа загиблих та розстріляних відомі прізвища лише 20. Це:

— 7 студентів Українського Народного університету (Олександр Шерстюк, Ісидор Пурик, Борозенко-Конончук, Головащук, Чижов, Сірик, Омельченко (сотник))

— 6 студентів Київського університету Св. Володимира (Олександр Попович, Володимир Шульгин, Микола Лизогуб, Божко-Божинський, Дмитренко, Андріїв); 

— 7 гімназистів 2-ї Кирило-Мефодіївської гімназії (Андрій Соколовський, Євген Тернавський, Володимир Гнаткевич (з 6-го класу), Григір Пінський (галичанин), Іван Сорокевич (з 7-го класу), Павло Кольченко (прапорщик), Микола Ганкевич (з 8-го класу)).

Пісня, присвячена подіям, від українського гурту “Тінь сонця”:

До полону потрапило 36 старшин, студентів та гімназистів: 

— 6 поранених із числа вояків Студентської сотні та 1 гімназист, що виявився сином машиніста, який возив членів українського радянського народного секретаріату, було відправлено на лікування до Харкова (всі вони вижили); 

— 27 полонених студентів та гімназистів, включаючи сотника Омельченка, було трохи згодом розстріляно прямо на ст. Крути; 

— 2 старшин (один з них — прапорщик Павло Кольченко, інший, можливо – прапорщик Костянтин Велігорський) були як трофеї забрані червоногвардійцями та матросами, замучені, а їхні понівечені тіла викинуті на залізничному перегоні в районі Ніжина. Рештки П. Кольченка було знайдено у березні 1918 р. та перепоховано разом з тілами 27 розстріляних на Аскольдовій могилі у Києві. Рештки К. Велігорського було віднайдено значно пізніше. 

Раніше “Громадське радіо” передавало, що у Вінниці назвали вулицю на честь краєзнавця і учасника бою під Крутами.

Останнi новини

загрузка...