Савченко на суді розповіла, як в складі ЗСУ охороняла дачі Януковича

Донецький міський суд Ростовської області підходить до завершальної стадії вивчення доказів захисту української льотчиці Надії Савченко, сьогодні відбувається її допит, який докладно описує Медіазона.

Савченко розповіла історію про те, як льотчики відлітали з Криму, «ось це був подвиг», як вони різко взяли і полетіли, а росіяни не зважилися їх збивати.

— Льотчики залишили там все — і сім’ї, і гроші. Їх стали переслідувати, жінок викидали з гуртожитків — це був жах, який я чула по телефону. Інші дзвонили, просили не вважати їх зрадниками. Пацани в трубку ридали, я розумію, чого варті чоловічі сльози. Зраду батьківщини важко пережити, але їх батьківщина — це Крим. Вони не змогли його захистити. Їм було боляче, мені було боляче подвійно, — згадує Савченко.

— Що стосується моїх відпусток. Ви все висловлювали, як це … з усмішкою і недовірою, коли я говорила, скільки відпусток у мене було. Я вам розповім, що таке відпустки у льотчиків, — каже Надія.

Вона пояснює, як у льотчиків розподіляються відпустки: невідгулявшим відведену відпустку не дозволяють літати — вважається, що льотчик не відпочив. За бойові чергування давали додаткову відпустку.

— Так от, у мене за рік було 180 добових чергувань. По місяцю добових чергувань — це ми Януковича так охороняли, щоб ви розуміли. Дачки його. Це була грандіозна переробка, — говорить Савченко. В рахунок цих відпусток вона і брала відгули, під час яких їздила в АТО добровольцем.
— Я зараз вже не можу підрахувати точний графік, коли я і де була. Ну це можна подивитися по біллінг. Що я спостерігала в Слов’янську і Краматорську? Я спостерігала захоплення аеродрому і захоплення техніки в Новочеркаськ. З одним «с», українською”, — говорить вона.

Надія розповіла, як навколо аеродрому почали підпалювати дерева. Його охороняли внутрішні війська.
— Зібралися люди, заздалегідь розгорнули плакат «Не стріляйте в мирних краматорчан», ніхто ні в кого не стріляв, навколо бігала російська преса. Тут вибігають якісь люди в камуфляжі, і починають стріляти безладно по аеропорту. І хтось із солдатів в охороні, «зелених», зробив кілька пострілів у відповідь. Люди на машинах відразу ж поїхали. Ніхто не впав, я була в цьому натовпі сама, я все бачила. Ось ці ось провокації, ця нова супер-стратегія Путіна … Вона навіть не нова — Гітлер для захоплення рейнських областей використовував таку ж подлянку. Ми не були готові до такого, — розповідає Савченко.

Після цього вона повернулася в свою частину в Бродах. Надія згадує, що могла, напевно, ще на Майдані зустрічатися з Мельничуком, але все одно його тоді не знала його особисто. Але він міг бути серед людей, яких вона там бачила.

— Після того як міліція і всі внутрішні підрозділи дискредитували себе на Майдані, багато почали кричати, що під мусорів ми не ляжемо. Це було не дуже розумно, на мій погляд, але так повелося, — Савченко згадує, як створювалися добровольчі батальйони. Може вони спочатку і створювалися під юрисдикцією МВС, але це відразу було незрозуміло.
— Головне, що бійці йшли, знаючи, що вони будуть воювати як армія, а не як міліція, — говорить вона.
— Мені це все було дуже боляче. Я розуміла хлопців, я розуміла, що ніхто не хоче просто вбивати, як вам здається. Але питання вибору — захистити свою землю, захистити свою країну … Я почала писати рапорту, раніше такі називали просто «прошуся на фронт». Всього їх було п’ять. Рапорту почалися з Криму.

Савченко просила відправити її в зону АТО, їй відмовляли то на підставі того, що в АТО вистачає людей, то нібито через те, що у неї не вистачає підготовки, то «слабкі морально-психологічні навички».
— І ось на останню відмову я написала рапорт, який ви долучили до справи. Вже почався Донбас. Я просила, якщо у мене не вистачає навичок, то відправте мене в будь-яку піхотну частину, або звільніть з армії взагалі. Піти добровольцем мене ніхто не зупинить, — згадує підсудна.