prokazan.ru
Багатодітні матері, серед яких є і дружини бойовиків, а також матері-одиначки повинні були покинути територію Татарстану до 3 лютого. Про це пише місцеве видання Рrokazan.ru.
розповіла, що не поїде в Україну, попри видворення з Казані
Відповідно до постанови Уряду РФ від 31 жовтня 2015 №1177 внесені зміни до правил надання у 2015 році бюджетам суб’єктів РФ трансфертів на утримання вимушених переселенців з України в пунктах тимчасового розміщення.
З 5 грудня за цими змінами, фінансуватимуть утримування тільки окремих категорій біженців: сім’ї з неповнолітніми дітьми, які мають не більше одного працездатного члена сім’ї, одиноких непрацездатних громадян, які постійно проживали в Донецькій і Луганській областях України.
Міністр праці, зайнятості та соціального захисту Татарстану Ельміра Закирова розповіла, що з початку розвитку конфліктної ситуації на Донбасі до татарстану прибуло близько 9 тисяч біженців. Сьогодні влада Татарстану опікується лише 150 жителями Луганської і Донецької областей.
Також міністр зазначила, що громадяни України можуть знайти житло за допомогою роботи, адже в Татарстані близько 2,5 тисяч. Вакансій надання місця проживання.
«Це або службове, або орендне, або відомче житло. Є всі можливості не просто працевлаштуватися, а й проживати. Причому вакансії пропонують великі промислові підприємства. Можна знайти роботу і в селі. Тим, хто готовий переїхати в сільську місцевість, пропонуються будинки для проживання сім’єю», — заявила Закирова.
2 лютого, в готелі «Мілена» біля залізничного вокзалу Казані громадський активіст, голова Товариства російської культури Республіки Татарстан Михайло Щеглов зібрав прес-конференцію для висвітлення проблеми бездомних українських біженців. Крім журналістів на зустрічі були присутні і самі переселенці — багатодітні матері, яких в самий розпал зими виселяють з грудними дітьми на вулицю.
«Люди в розумінні свого цілковитого безправ’я приречено чекають години, коли їм оголосять про виселення. Нічим і ніким незахищені люди йдуть: хто на орендовану квартиру, заклавши туди майже всі мізерні кошти, хто — назад в рідні, але як і раніше небезпечні місця. Вже минулого тижня майже спорожніли, долі багатьох виїхали не відомі», — пояснює він.
Валентина приїхала на зустріч спеціально з Набережних Човнів. Її чоловік воює на боці бойовиків, і повертатися до їхнього рідного міста їй страшно. Вона живе в Татарстані з трьома неповнолітніми дітьми.
«На Україні у нас є квартира, і повернутися в принципі є куди, — зазначає жінка. — Але я не для того народжувала дітей, щоб вони загинули під обстрілом. Я нещодавно була у чоловіка в Горлівці. Кажуть, що фактично ніяких військових дій там немає, насправді ж, там твориться жах, йдуть серйозні бої. Щоночі бомблять, обстрілюють будинку. Я сподівалася, що ми зможемо з дітьми поїхати туди, але повернулася в шоці. Хоча слава богу, що взагалі повернулася», — розповіла жінка.
За словами Валентини, з самого початку до її сім’ї ставилися добре. Після перших виселень біженців в грудні, вона написала листа на ім’я мера Казані Ільсура Метшіна з проханням поставитися до її ситуації в індивідуальному порядку. Тоді її не виселили, проте відразу зазначили, що після 3 лютого їм доведеться виїхати.
«Я в розгубленості, що ж робити далі. По суті, нас не виганяють на вулицю, ні, нам пропонують знімати квартиру там же, але за гроші, — пояснює Валентина. — Наприклад, однокімнатну квартиру оцінили в 11500 рублів. Працювати я поки не можу, мені не з ким залишити маленького, не можу кинути його на старших дітей — вони теж малюки», — зазначає дружина бойовика.
Повний виступ Валентини на прес-конференції.
У Анни Тюляевої з Донецької області п’ятимісячний син, а разом з ним і 10-річна донька.
«Коли мені повідомили, я тільки й робила, що плакала. Питала — чому нас виселяють? Я ж одна, з маленькими дітьми, а в нашому рідному місті все розбомбили, і тривають військові дії. Кажуть — їдьте, — каже Анна. — Один чоловік, який відповідає за нашу охорону, охорону переселенців, сказав мені прямо: «Якщо ти і твої діти не вийдуть звідси до 3 лютого, вас винесуть».
Жінка до останнього обдзвонювала всіх в адміністрації Казані, намагаючись умовити чиновників дати її родині шанс вижити — хоча б не виганяти їх до весни. Однак ніхто не дав їй точну відповідь.