Починати все довелося з нуля, оскільки бойовики не дали вивезти нічого з обладнання. Головний механік підприємства Олександр Добрий каже: вже у Краматорську намагалися відновити виробництво.
«Здесь на предприятии мы стараемся возобновить тот ассортимент, который у нас был там. В Харцызске у нас было современное оборудование, эффективное, производительное. Здесь пока почти кустарным способом, но мы стараемся, наращиваем оборот, чтобы возобновить более-менее объемы производства, которые были у нас там», — говорить Олександр.
Фактично перші верстати вони змайстрували самі, на них почали випускати продукцію: різноманітні металеві вироби для промисловості та торгівлі — сітку будівельну, декоративні підставки під квіти тощо. Оскільки втратили більшу частину клієнтів у Донецьку, довелося шукати нових.
«Основным направлением была строительная сетка — для штукатурных работ, для кладочных работ, шахтная затяжка, все, что связано со стройкой. Сетка — это был наш конек. Плюс дополнительные изделия: каркасы арматурные. Одним из направлений были объемные декоративные изделия, всевозможные арки, подставки, торговое оборудование мы делали», — розповідає Олександр Добрий.
Керівництво зрозуміло: треба скористатися нагодою, аби отримати допомогу від міжнародних донорів. Нещодавно за підтримки уряду Японії і програми ПРООН отримали сучасне обладнання для виробництва декоративних виробів з металу. Вартість верстата — понад 1 мільйон гривень.
«Мы подали заявки на гранты. Вот первая ласточка, которая нам пришла благодаря поддержке этого фонда. Это станок, который позволяет обрабатывать металл для изготовления декоративних изделий», — розповідає Добрий.
Сьогодні на підприємстві близько 20 співробітників. Переважна більшість з них — переселенці з Харцизька, яких покликали на нове місце. Олександр працює на зварювальному верстаті, робить металеву сітку. Молодий чоловік радіє, що є робота і родина поряд з ним. Залишатися у Харцизьку він не міг.
«Мне лучше, чем там, чем тем, кто остался. Все-таки родная земля, Украина — здесь, не там. Жалко людей, которые не смогли выехать по каким-то причинам. Дом есть дом, в гостях хорошо, а дома лучше, как говорится в пословице. Ждем, когда это все закончится. Слава Украине!», — каже Олександр.
Ще один працівник, Ігор, теж переселенець. Довго не думав, коли підприємство переїхало — рушив за ним. Сьогодні радіє, бо має роботу, хоча все одно сумує за домівкою.
«Предприятие переехало — и я вместе с ним переехал. Здесь у меня все хорошо», — говорить Ігор.
Та і Олександр Добрий, що власне тут керує виробничим процесом, переселенець, зізнається: у його родині двоє дітей, хворих на цукровий діабет — їх треба було вивозити, на окупованій території почалися перебої з ліками. А дружина — викладачка української мови. Тож усі разом вони вибиралися на вільну Україну. Звісно, чоловік сумує за тим, що залишилося. Але вірить, що вдасться повернутися до звільненого Харцизька.
Тим часом підприємство «Промисловий альянс-2012» шукає нові ринки збуту і продовжує брати участь у різних ґрантах, щоби розширити виробництво і поповнити свою базу.
Наталя Поколенко з Донеччини для «Громадського радіо»