Український військовий розповів, як працював на непідконтрольній території

Старший офіцер оперативного відділу Повітряного командування «Захід» підполковник Віктор Агеєв розповів про своє перебування на тимчасово непідконтрольній території та життя і погляди українців, які опинились за умовним кордоном, повідомляє zaxid.net.

У липні 2015 року командування скерувало полковника Агеєва для представництва України на тимчасово непідконтрольній території. Протягом чотирьох місяців він був офіцером-спостерігачем у спільному Центрі з контролю та координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування сторін. Працювати довелось спільно з російськими спостерігачами — представниками Збройних Сил Російської Федерації.

Штаб Центру розташований в місті Соледар на Донеччині, а Віктор перебував зі своєю місією в містечку Зимогір’я Слов’яносербського району Луганщини, за 20 кілометрів від Луганська. Безпосереднім завданням співробітників Центру є спостереження за ситуацією на лінії розмежування сторін, виявлення порушень режиму припинення вогню та повідомлення про подібні факти Штабу АТО.

«Спілкування між військовими українцями та росіянами за весь час роботи зводилося суто до робочих питань, а саме проблематики припинення збройної агресії. Хоча росіяни всіляко заперечували свою участь у подіях на Донбасі, але наші офіцери прекрасно все усвідомлювали. Тим паче, що під час виконання місії вони на власні очі бачили, хто там є, й чиї інтереси відстоюються. Отже ніякого дружнього офіцерського спілкування між нашими хлопцями й російськими офіцерами не було, хоча зі сторони «колег» були певні пропозиції, так би мовити, прийти до взаємного розуміння ситуації, що склалась», — розповідає офіцер.

Про ставлення місцевого населення до українських військових та життя мирних людей за умовним кордоном у Віктора позитивні спогади.

«Містечко, де я перебував, не попало під вогонь, його оминула участь розбитих обстрілами селищ, бо воно знаходилось в стороні від Бахмутського шляху. Напевно тому, місцеве населення загалом не виявляло негативного ставлення ні до кого, більшість питань зводилось до одного: коли ця біда закінчиться? Багато було людей, які взагалі позитивно ставилися до нас і не сильно це приховували, особливо молодь. Мене особисто радує, що діти, що студенти, навіть представники нашого покоління – дуже гарно ставилися до нас», — ділиться враженнями Агеєв.

«Але були й випадки, коли люди старшого віку, які приходили до міської ради, де працювали представники групи, висловлювали своє невдоволення українською владою, бо, мовляв, Радянський Союз для них кращий від незалежної України. Ми намагались у конфлікти не вступати, але в розмові не втримувались пояснити, що навіть повернення радянського устрою молодість їм все одно не поверне», — розповів офіцер.

Що стосується людей, які проживають на непідконтрольній території, то їм доводиться нелегко.

Бідність населення пов’язана, насамперед, із закриттям великої кількості шахт. До того ж, на тій території не працює банківська система, пенсіонери не можуть отримати пенсії та придбати собі їжу. Натомість з’явилися місцеві «посередники», які допомагають літнім людям отримати пенсії, беручи чималі гроші за свої послуги.

«До того ж місцева «законна влада» людей навіть на виплаті «кровних» коштів — гроші видають людям в рублях, але за курсом 2:1. Тобто, та ж пенсіонерка отримає свою пенсію в півтора рази урізаною, ніж вона мала би на підконтрольній Україні території», — додає підполковник.

Щодо гуманітарних конвоїв, то офіцер на власні очі переконався, що допомогою їх назвати було складно.

«В містечко, де живе майже вісім тисяч людей, приїжджає вантажний автомобіль, на половину кузова завантажений консервами.  Довжелезна черга заради двох банок консерви, пляшки олії та кіло цукру на сім’ю. Це те, що я бачив. Знущаються над людьми, як тільки можуть», — резюмує офіцер.

У вільний час військові слухали українських виконавців, особливо «Океан Ельзи». Агеєв каже, що вмикали музику голосно, не криючись – так, щоб і місцеві могли почути.

«Ми намагались так слухати наші українські пісні, щоб мешканці всіх навколишніх будинків та місцевого базару теж її чули. Мені здалося, що люди дуже позитивно до цього ставилися. Хоча, можливо в них і варіантів інших не було , але ніхто не нарікав. Я гордий, що по той бік умовного кордону постійно звучала Наша музика і знаю, що вона лунає там й надалі» — каже Агеєв.

Офіцер розповідає, що чимало місцевих мешканців спілкувались з українськими військовими, але робили це так, щоб ніхто не помітив.

«Люди, які тягнулись до нас і бажали поспілкуватись, не могли це робити відкрито, самі розумієте, — розповідає Віктор. — Доводилось хитрувати російських наглядачів. Наприклад, організували нам помивку в бані, а ми і росіян запросили, тільки ті позалазили на полиці, ми виходимо з напарником  на двір начебто перекурити, а самі в різні боки до обумовленого місця зустрічі».

Нагадаємо, раніше з’явилася інформація, що Російська группа СЦКК вела розвідку на користь «ДНР». 27 січня під час проходження процедури прикордонного контролю у російських військовослужбовців СЦКК капітана Сергія Куценка та майора Олександра Корніка вилучено 14 посібників із військової справи з грифом обмеження доступу «Для служебного пользования». У затриманого російського військового правоохоронці вилучили прапор незаконної «ДНР», ноутбук з лекціями про ведення бою, а також документи про нагородження військовослужбовців РФ, які входять до СЦКК «за допомогу, що надана ДНР в боротьбі з відсічі агресії державі Україна». 

Консул Російської Федерації Олексій Грубий, у коментарі «Громадському радіо» назвав затримання російських військових з СЦКК спланованою провокацією.

«Ми вважаємо, що це спланована провокація. Власників службових паспортів, які були спеціально запрошені українською стороною, піддали обшукам при виїзді з території України, при не зрозумілих для нас обставинах. Ви прекрасно знаєте, що в якості свідків мають бути викликані колишні співробітники СЦКК, а подібні заяви, на мій погляд, мають перед собою завдання скомпрометувати цей орган», — заявив Олексій Грубий.