Соцмедіа як поле для персоналізованих кібератак, — Світлана Матвієнко

Наскільки ми керовані алгоритмами та протоколами? Чому важливі ці знання у період кібервійни? Про це розповіла Світлана Матвієнко, дослідниця медіа, викладачка факультету інформації та медіа-досліджень Університету Західного Онтаріо, Канада під час відкритої лекції в Чернівцях на тему: “Facebook та війни у соціальних медіа”.

Інтернет, в першу чергу, — це система машин

— В першу чергу, мене дуже цікавить матеріалістичний аналіз медійної інфраструктури. Чому саме волокниста структура кабелю, як саме збудована (Інтернет) мережа, який її дизайн, де саме знаходяться її вузли, через які кордони проходить вона тощо. Так само я дивлюсь, які фактори враховуються протоколами та алгоритмами, які керують, до прикладу стрічку новин в мережі Фейсбук. Тобто, це прочитання тих технологій, які, як правило, дуже нейтральні і невидимі.

Матеріалістичне прочитання медій — це і є медіа археологія, розповіла Світлана Матвієнко:

— Інтернет, в першу чергу, — це система машин. Це не віртуальний простір. Не якась хмара, як сьогодні дуже часто домінуючий дискурс, дискусія, що інтернет — це хмара, кібер. Ні, інтернет — це матеріальні машини, матеріальні кабелі, які їх поєднують.

Світлана Матвієнко наголошує на тому, що хмарне середовище — це цілком матеріальні сховища, на утримання яких потрібні величезні кошти.

Також звично вважати, що Інтернет, соціальні мережі поєднують, це зв’язки.

— Інтернет — це не тільки встановлення та функціонування певних зв’язків. Інтернет — це потужні сили, як правило, алгоритмічні чи протокольні, коли створюються певні лакуни, роз’єднання. І саме те, де і як зупиняються певні потоки інформації, мені здається, має надзвичайно велике значення для аналізу того, що я називаю інформаційним війнами.

Багато таких роз’єднань створюються в соціальних мережах. Зокрема, для аналізу Світлана Матвієнко взяла Фейсбук. Адже він став мережею для комунікації під час Євромайдану.

Це протистояння, яке виходить автоматично

— Якщо хтось має якісь демократичні чи ліберальні погляди, то, врешті-решт, автоматично він чи вона замикається у такій от групі. Через те, що там протокол намагається ніби допомагати економічній моделі Фейсбуку. Протокол зовсім не цікавиться ідеологією, демократією чи лібералізмом. Протокол збирає більшість даних. Як результат, ми бачимо ідеологічні протистояння, розділення. Це я називаю інформаційною війною. Це війна, коли немає ніяких значень. Це війна, це протистояння, яке виходить автоматично. Його машина виробляє як якийсь побічний ефект.

Дослідниця зауважила, що коли криза, війна, такі розділення, так звані “бульбашки” формуються дуже інтенсивно, дуже часто.

Мережа Фейсбук стала невидимою, але абсолютно тотально присутньою системою. Вона постійно експериментує з нами

— Можливо, я вийшла з мережі Фейсбук. Але це не викреслило мене з мережі. Адже Фейсбук має профайли людей, які не є користувачами мережі. Також, якщо ви дивитесь будь-які вебсайти, на них є фейсбук-лайк кнопка. А це означає, що Фейсбук збирає про вас всю інформацію так само, якби ви були на Фейсбук. Вона увійшла в усе. Мережа стала невидимою, але абсолютно тотально присутньою системою, яка постійно збирає ці всі дані і просить нас все більше і більше лайкати, поширювати і так далі, і тому подібне.

Ці алгоритми регулярно змінюються.

— Фейсбук постійно експериментує з нами. Вона використовує нас як піддослідних кроликів, щоб зрозуміти, які саме речі мають враховуватись в цьому алгоритмі.

Треба розуміти, наголошує Світлана Матвієнко, що Фейсбук — це компанія, яка заробляє гроші.

— І вираховує, як з будь-якої інформації змусити вас сидіти там як можна довше. Якщо для цього треба буде вам показувати негативні події, страшні події чи щось таке інше, вона буде робити це, незважаючи на те, хто ви, що ви думаєте, тільки щоб ви затримались там.

Світлана Матвієнко розповіла, що ці алгоритми вираховують, що показувати нам в стрічці новин. Зараз мова йде про штучний інтелект, який вибудовує наші стрічку новин, формує не тільки наші вподобання, а й думки.

Ці платформи, мережі — вони не нейтральні

Світлана Матвієнко з колегами пропонує своє тлумачення і підхід до аналізу інформаційної війни:

— Інформаційна війна, особливо в українському дискурсі, як правило асоціюється з війною значень. Це завжди ідеологічні значення, певні ідеї. Для мене, це війна, яка вимірюється в байтах, це інформаційні потоки, це афективні стани, міми, які циркулюються в соціальних мережах, це взагалі конструкція соціальних мереж, від фізичної інфраструктури до алгоритмічного керування цими мережами. Щось таке, про що ми дуже рідко думаємо, вважаємо, що це все нейтрально. А я намагаюсь довести, що ці платформи, мережі — вони не нейтральні.

Після Євромайдану, початку військової агресії Росії було багато острахів про те, що кібервійна почнеться, наводили приклади під час війни в Грузії. Однак, замість великої кібервійни ми стали свідками точкових масивних атак. Зокрема,  масове блокування популярних користувачів мережі Фейсбук.

Кожен користувач мережі окремо стає потенційною мішенню для атаки

— (Інформаційна) Війна стала така персональна, що уже не атакуються цілі вебсайти, хоча це теж робиться, але все більше і більше розвиваються такі стратегії, коли кожен користувач окремо стає потенційною мішенню. І соціальні мережі, як ніщо інше, дозволяють робити це. І всі ці персоналізовані алгоритми уможливлюють це більше і більше.

Однак захищатись від таких кібератак досить складно. Можна тільки вивчати їх, аналізувати і потім унеможливлювати подібні. Для цього потрібне розуміння медіа-археології, протоколів, алгоритмів.

Світлана Матвієнко зауважила, що дуже важко вийти з соціальних медіа, уникнути користування Інтернетом. Адже більшість людей мусить користуватись новими технологіями.

Ми — кіберпролетарії. Бо змушені користуватись новими технологіями, щоб заробляти на життя

— Зараз настільки це вимагається скрізь. Нам треба мати телефонний номер, щось робити на комп’ютері, користуватись Скайпом. Ми є такі собі кіберпролетарі, тому що для того, щоб просто жити, ми мусимо це робити, виробляти дані, ставити себе в таку ситуацію, коли нас ніхто не захищає. Але з іншого боку, можна застосувати такий метод, як тактичне використання технологій. Так, Фейсбук був дуже важливий для протесту, багато чого скоординувалось завдяки цій мережі. Але, мені здається, був якийсь момент, коли треба було вийти з Фейсбука. Але через те, що все так угрунтувалось, адже мережі засмоктують, і Фейсбук став медіумом Революції, раптом всі полюбили Фейсбук. А тактичне використання медій — це хитре використання, коли дійсно потрібно. А потім подумати, як медіа використовують нас. Зробити якийсь вчинок — вийти, закрити профіль, зробити паузу. Але для цього нам потрібен аналіз, розуміння того, що вони від нас хочуть, як саме на нас заробляються гроші, — зауважила дослідниця медій Світлана Матвієнко. Наразі в неї заплановані інтерв’ю з Державного центру кіберзахисту та протидії кіберзагрозам щодо нещодавніх кібератак в Україні.

Надія Вірна для “Громадського радіо“