«Коштовна медицина» в Черкасах: благодійність мимоволі

Чернігів, Черкаси, Чернівці, Івано-Франківськ, Тернопіль і Рівне — у кожному з цих міст журналісти проходили ті чи інші обстеження, спілкувалися з медперсоналом і керівництвом лікарень. Мета такого експерименту — дізнатися, чи беруть з людей кошти за медичні послуги, та дослідити, як збираються благодійні внески на потреби лікарень.

Своєю історією ділиться черкаський блогер Захар Колісніченко, який мимоволі став «благодійником» після проходження медогляду при відборі в поліцію:

«Я проходив відбір до нової поліції, там була військово-лікарська комісія. Лікарка відправила мене на велосипед. У процесі сказала, що треба за то заплатити. Я кажу: «Ок, як треба, то треба, нема проблем, тільки щоб був чек, все офіційно. Вони кажуть: «Нє, якщо хочеш чек – треба валити туди далі»… Сидить дівчинка бідолашна за ноутбуком , і я їй кажу: «Це вам платити за велосипед?». Вона каже: «Так». Вона дає мені заяву. Я прочитав, що там написано: «Я добровільно даю внесок…». І після того, як заплатив, я запитав: «Це був обов’язковий платіж?». Вона каже: «Ні, не обов’язковий. Нас змушують. І якщо ви могли не платити, то можна було не платити». Такі справи».

Такі випадки в Черкасах непоодинокі. У цьому журналісти переконалися на власному досвіді, відвідавши кілька медичних закладів міста.

Як виявилося, у міській поліклініці №3 процедуру флюорографії можна пройти за 16 грн. Стільки коштує дана послуга тим пацієнтам, які проживають не в межах району, що обслуговується даним закладом. Гроші можна сплатити через банківський термінал, розташований біля входу. Платіж оформлюється як благодійний внесок, що йде на рахунок поліклініки.

Щоправда, спершу медпрацівниця запропонувала журналістці сплатити лише 10 грн — стільки б обійшлося обстеження, якщо платити «на місці», тобто прямо в руки лікарки:

— Ви сплачуєте, так як ви не до нашої поліклініки відноситесь, і вам результат відразу дали.

— Просто написано, що це благодійний внесок.

— Да, благодійний внесок.

— А так взагалі у вас не сплачують?

— Ні.

— Чому саме 16, така фіксована сума?

— 14 грн і 2 грн — ПДВ.

— А 14 – це фіксована сума?

— Да.

— Зрозуміло. Ви просто спершу сказали 10, а потім 16.

— Ну 10, бо це тут на місці, то 10. Це не мною придумано.

Як пояснив директор Третьої черкаської міської поліклініки Анатолій Шевченко, з жодними благодійними фондами заклад не співпрацює — усі добровільно сплачені кошти надходять виключно на рахунок медичного закладу. Пояснив голова поліклініки і те, звідки взялася сума в 16 грн за флюорографію:

«З благодійними фондами ми не працюємо. Ця сума по затратним матеріалам, а так фіксованих благодійних немає сум. Ніхто кошти в руки не має права брати. Тільки через термінал благодійний внесок, якщо бажаєте. Все! Інших варіантів у нас немає».

За словами лікаря, рух коштів відбувається доволі прозоро, адже всі платежі проходять через термінал. Проте пацієнти розповідають і про інші випадки:

Діалог із пацієнткою:

— За що ви сплачували?

— Тільки що за стоматолога благодійний внесок.

—  Наскільки великий внесок?

— Це маленький був, п’ять гривень.

— А ви через термінал оплачували?

— Ні, просто так.

— А ви квитанцію отримали?

— Ні, просто попросили…

— А ви відноситесь до цієї поліклініки?

— Так.

Схожа ситуація спостерігається в Черкаському обласному кардіологічному центрі. Тут медична працівниця взяла з журналіста кошти за кардіографію — 15 гривень, не видавши жодної квитанції та не пояснивши призначення платежу.

Виявилося, що на території цього закладу діє благодійний фонд «Від серця до серця 2014». Серед засновників фонду – працівники цього ж медичного закладу: завідувач відділення артеріальної гіпертензії Володимир Казмірук, завідувач клініко-діагностичної лабораторії Тетяна Пархоменко, завідувач діагностичного відділення Наталія Терещенко, завідувач відділення хронічної ішемічної хвороби серця Валентина Семеняка (яка, до того ж, є головою правління фонду). Остання розповіла про характер благодійних платежів, що збираються в медичному центрі:

«Це необов’язково. Вноситься пропозиція пацієнту: може пацієнт – проплатив. Не може пацієнт проплатити, то його ніхто насильно не змушує. Такого немає, що лікарі мають право брати».

Валентина Семеняка додала, що фонд молодий, тому поки що не звітується перед пацієнтами за зібрані та витрачені кошти, проте планує робити це в майбутньому. Що ж до дій медсестри, яка взяла з журналіста 15 грн просто в руки, це, на думку голови правління фонду, поодинокий випадок.

Не секрет, що чиненайбільші суми грошей обертаються в пологових будинках. І тут теж збирають «благодійність». Яскравий приклад – Черкаський міський пологовий будинок «Центр матері та дитини».

Головний лікар Володимир Зеленько розповів, що заклад не може самостійно забезпечити породіль усіма необхідними медикаментами та витратними матеріалами, адже деякі пологи проходять з ускладненнями та вимагають додаткових витрат. Тому кожній породіллі пропонують зробити внесок у благодійний фонд (Міжнародний фонд допомоги хворим з наслідками травм та захворювань), який компенсує всі можливі витрати. Суми внесків, за словами головного лікаря, не перевищують 1000 грн.

«Звичайні фізіологічні пологи коштують 2111 грн. За час роботи з фондом, починаючи з 2001 року, суми (благодійних внесків – прим.авт.) на пологи були різні: 200 грн, 400 грн, 800 грн. На сьогодні я знаю, що жінки вносять 1000 грн. Більше, ніж внесення 1000 грн, я не знаю», — запевняє головний лікар.

Проте його слова не збігаються зі словами голови самого благодійного фонду. Директор Черкаського обласного відділення Міжнародного фонду допомоги хворим з наслідками травм та захворювань Олександр Черниш розповідає дещо інше про специфіку співпраці фонду з пологовим будинком:

«Вони просять якусь благодійну допомогу (медикаменти, ще що-небудь), ми їм оплачуємо рахунки. Заходить пацієнт, його наші менеджери просять здати якийсь благодійний внесок, і за цей внесок ми забезпечимо відділення. <…> Ми просимо за нормальні пологи 1000 грн і за кесарів розтин 1500 грн. Просимо. Скільки здають… Хтось здасть 500, хтось здасть 700, хтось здасть 1000, хтось здасть 1200. Але орієнтуємось ми на ці суми».

Про співпрацю з іншими медичними закладами директор фонду розповідав неохоче. На запитання про звітність Олександр Черниш запевнив, що вона є відкритою та регулярно публікується в Інтернеті, хоча на жодному з названих ним сайтів така інформація відсутня.

Слід зазначити, що головний офіс фонду в м. Черкасах знаходиться за адресою: бул. Шевченка, 180. Проте на будинку немає жодної вивіски, яка б свідчила про те, що тут знаходиться відділення міжнародного благодійного фонду. На дверях усередині будівлі є лише вивіска «Приймальня».

Варто підкреслити, що зустріч з очільником фонду проходила в кабінеті, одна стіна якого увішана подяками та грамотами на ім’я Володимира Вікторовича Гудзенка. Як повідомив директор фонду, цими грамотами нагороджений його бізнес-партнер.

Гудзенко Володимир Вікторович – колишній член Партії Регіонів та депутат Черкаської міської ради двох скликань. Восени 2015 року балотувався у депутати від «Опозиційного блоку», але програв. З 2007 по 2013 роки займався підприємницькою діяльністю у сфері консультування з питань комерційної діяльності й керування, колишній комерційний директор ТОВ «АПТЕКА 2000» та директор ТОВ «ХЕЛСІ – ПЛЮС». Співзасновниками цих фірм є його дружина та Олександр Черниш.

Крім того, Олександр Черниш є співзасновником багатьох фірм разом із дружиною депутата-регіонала Гудзенко Наталією Вікторівною.

1. ТОВ «АПТЕКА 2000» — внески до статутного капіталу:

— Черниш Олександр Вікторович – 680 тисяч гривень;

— Гудзенко Наталія Вікторівна — 700 тисяч гривень.

2. ТОВ «ПОЛІТРЕЙД I» — внески до статутного капіталу:

— Черниш Олександр Вікторович – 98 тисяч 800 гривень;

— Гудзенко Наталія Вікторівна – 98 тисяч 800 гривень.

3. ТОВ «ХЕЛСІ — ПЛЮС» — внески до статутного капіталу:

— Черниш Олександр Вікторович — 7 тисяч 440 гривень;

— Гудзенко Наталія Вікторівна — 7 тисяч 440 гривень.

4. ТОВ «МЕДІТ» — внески до статутного капіталу:

— Черниш Олександр Вікторович — 2 тисячі 875 гривень.

Прозорість діяльності благодійних фондів, які оперують мільйонами гривень, проте не мають навіть вивіски на дверях, викликає великі сумніви.

Анатолій Мележик і Людмила Гудзь з Полтави для «Громадського радіо»