Вшанування Героїв Небесної сотні — репортаж з Харкова

Мирна акція розпочалася з молебню по загиблим Героям Небесної сотні та тим, хто втратив життя, захищаючи рідну землю на Сході країни. Біля пам’ятника Кобзарю зібралося близько 100 людей, серед яких були представники влади, різних політичних сил, правозахисники, громадські активісти та просто небайдужі люди.

Учасників традиційно пригощали чаєм та бутербродами. Також всі мали нагоду придбати українську символіку.

По завершенню учасники акції розгорнули 100-метровий прапор України та у супроводі кількох десятків поліцейських пройшлися центральною вулицею міста до каменю Героїв, який розташований неподалік Держпрома.

Активіст харківського Євромайдану, Ігор Розсоха, розповів, що невдовзі буде оголошений конкурсу на розробку проектів трьох пам’ятників, присвячених Героям Небесної сотні та подіям Революції Гідності.

«Перший пам’ятник буде присвячений Євгену Котляру. Уже відкрита меморіальна дошка, але стоїть питання про пам’ятник у бік проспекту Науки. Другий — пам’ятник Героям Небесної сотні на місці пам’ятника Руднєву. Третій має бути біля Палацу спорту, де відбувся мітинг, який певною мірою вирішив долю України і там, де через рік загинули наші побратими і друзі», — сказав він.

За словами Ігоря Розсохи, Євромайдан змінив правила співпраці громади з владою і сьогодні між активістами та бласною радою розгорнулася активна взаємодопомога у вирішенні різних питань регіону.

«Є відчуття важкої роботи, нагальної потреби в подальших різких змінах. У мене особисто є відчуття нормальної, іноді навіть плідної співпраці з нашою Обласною адміністрацією. Якоюсь мірою з нами рахуються. Я не можу сказати, що там все ідеально, але певна взаємодія у нас з Обласною радою є. З міською ситуація складніша, але і щодо них з якихось питань ми знаходимо спільну мову», — розповів Ігор Розсоха.

 

Валерій Солдатенко, учасник  харківського Євромайдана з сумом та тривогою згадує події та нагадує про одну з трагічних сторінок — масове та жорстоке побиття активістів.

«Влаштували в Харкові велике побоїще на Університеті. Людей не просто били, а вбивали. А медична сестра, яка повинна допомагати людям, ногами добивала людей. Через рік біля Палацу спорту теж полягли наші люди. Відчуття перемоги є, але більше відчуваємо зраду», — наголосив Валерій Солдатенко.

Катерина Кадер з Харкова для «Громадського радіо».