Казимир Малевич
Сьогодні день народження Казимира Малевича, українського художника-авангардиста польського походження, одного із засновників нових напрямків в абстрактному мистецтві — супрематизму та кубофутуризму, педагога, теоретика мистецтва.
Народився у Києві у сім’ї Северина та Людвіки Малевичів. Батько був інженером цукрового виробництва, тому сім’я часто переїжджала з одного містечка до іншого, від однієї цукроварні до іншої. До 17 років жив на Поділлі (Ямпіль), Харківщині (Пархомівка, 1890-1894 [3], Білопілля), Чернігівщині (Вовчок, Конотоп).
Малювати вчився у Миколи Пимоненка, в Київській мистецькій школі (1895–1897). У 1904 переїхав у Москву.
Саме тому К.Малевич розглядав красу з точки зору не класичного, а сучасного мистецтва. Краса безпредметного у його концепції виступає вимогою, яка ставиться до сучасного мистецтва. Під безпредметним К.Малевич розумів такий художній твір, в якому відображається не сам предмет, а те відчуття, яке стало причиною того чи іншого ставлення до предмета.
“Малевич був єдиним художником, що показав трагічне становище українських селян під час злочинної насильницької колективізації”, — пише французський історик мистецтва, автор кількох монографій про Малевича Жан-Клод Маркаде.
За спогадами наймолодшої сестри Вікторії, Казимир Малевич «писався в анкетах українцем, радив те саме робити і нам з братом, добре знав українську мову». Хоча, перебуваючи в Польщі й шукаючи порятунку від цькування комуністичної влади, назвав себе в офіційному формулярі поляком. Навіть намагався лишитися в сусідній країні, однак, за іронією долі, тамтешня влада відмовила, вважаючи його більшовиком. А небіж художника — син Вікторії — і досі згадує, як дядько катав його, малого, на дужих плечах, як вечорами батько та Казимир Малевич співали українських пісень.
Саме тоді він уперше почув «крамольні» слова «Ще не вмерла України ні слава, ні воля», що їх майже пошепки співали чоловіки. Найулюбленішою ж піснею Казимира Малевича була «Гуде вітер вельми в полі, реве, ліс ламає».
Раніше “Громадське радіо” передавало, що в Києві знайдено невідомі тексти Казимира Малевича 1920-30-х років.