Громадське ТБ
Чернігів, Черкаси, Чернівці, Івано-Франківськ, Тернопіль і Рівне — у кожному з цих міст журналісти проходили ті чи інші обстеження, спілкувалися з медперсоналом і керівництвом лікарень.
У Тернополі першим об’єктом журналістського розслідування стала міська комунальна лікарня № 3, а саме кабінет кардіографії. Для тих, хто проживає не в межах району, який обслуговується даною лікарнею, послуга кардіографії є платною і коштує 15 грн. Саме стільки послуга обійшлася журналістці «Громадського радіо». Фельдшер, який попросив сплатити кошти за процедуру, поклав їх до шухляди у своєму столі. Жодного чеку чи квитанції про оплату послуг пацієнтка не отримала. Після того, як він дізнався, що перед ним — преса, працівник лікарні пояснив, що гроші в руки бере нечасто, і такий випадок був першим за день.
– А ви завжди так робите?
– Ні
– А чому цього разу так зробили?
– Я хотів вас відправити в касу і дати вам чек.
– А чому не відправили?
– Я не встиг, тому що я тільки що ходив аналізи здавати.
– А так не робите так зазвичай?
– Зазвичай ні.
Ситуація вирішилася за допомогою головного лікаря, який завітав до кабінету на прохання журналістів. У присутності очільника закладу фельдшер відкрив шухлядку. Там знаходилася сума грошей, яка в кілька разів перевищувала суму в 15 грн. Як пояснив фельдшер, усі ці гроші — це зібрані від клієнтів благодійні внески.
Головний лікар закладу Юрій Лазарчук висловив обурення діями свого підлеглого. Крім того, він пояснив, що в Тернопільській міській комунальній лікарні № 3 дійсно затверджено перелік платних послуг для осіб, які не обслуговуються в закладі за місцем проживання. Проте всі кошти мають йти виключно до каси.
«Дійсно, у нас є платні послуги. Є тарифи на всі ці речі, які стосуються, у даному випадку, ЕКГ. Тут ознаки явного порушення. Але тут буде підстава ще взяти його і звільнити. Я вам обіцяю, що це буде мати нормальний розголос по лікарні», — запевнив Лазарчук.
На прохання журналістів лікар продемонстрував звіт щодо зібраних та використаних на потреби медичного закладу благодійних коштів.
Наступним об’єктом розслідування стала Тернопільська університетська лікарня. Тут за процедуру кардіографії медпрацівниця запропонувала журналісту надати за бажанням кілька гривень у якості благодійного внеску. П’ять гривень «благодійності» теж жодним чином не були оформлені та пішли «в стіл». Уже згодом жінка в білому халаті пояснила свій вчинок тим, що таким чином збирає гроші на потреби кабінету.
«Просто на кабінет. Ми он купляємо: і клейонку купили, і ремонт зробили. Та ми взагалі не збираємо… Просто ви без направлення прийшли, ми не збираємо так. Ви могли б піти в реєстратуру — в реєстратурі в нас офіційно записують благодійні внески», — пояснила жінка.
Як виявилося, касою, куди сплачуються благодійні внески, є звичайний кабінет у кінці коридору, де медсестра вносить дані про оплату коштів у обліковий журнал. Як повідомила медсестра, кошти йдуть до фонду «Здоров’я Тернопільщини». Від журналістів взяти благодійний внесок на потреби лікарні «просто так» медпрацівниця категорично відмовилася. Як пояснила, внески здійснюються лише як оплата за ті чи інші медичні послуги.
«Я які приймаю благодійні внески? Приймаю ті, які з кабінету на аналізи йдуть. Хворі лягають у стаціонар, платять за реактиви».
Завідувач поліклініки навідріз відмовилася спілкуватися з пресою на дану тему, порадивши звернутися до головного лікаря. Так як очільника закладу в даний момент не було на робочому місці, ситуацію прояснила головний бухгалтер лікарні Ольга Маркевич.
«Гроші в касу благодійних ми ніяких не беремо. У нас суто є платні послуги, передбачені постановою № 1138, і все. А решта у нас по благодійності — в касу нічого не береться. Усі кошти, уся благодійна допомога, яка надходить по «Здоров’ю Тернопільщини» — тільки у вигляді товарів, робіт і послуг».
На жаль, за адресою вул. Степана Бандери, 33, на яку зареєстрований фонд, самого фонду немає. Люди, які працюють у цій будівлі, ніколи нічого про нього не чули. По телефону керівник фонду Олександр Печений відповів, що зараз не на робочому місці та не має змоги зустрітися з журналістами.
– Ви керівник благодійного фонду «Здоров’я Тернопільщини»?
– Так.
– Ви зареєстровані за адресою вул. Степана Бандери, 33, так?
– Ми не можемо знайти вас тут. Де у вас тут кабінет чи офіс знаходиться?
– А в чому запитання?
– Ми хотіли поспілкуватися з вами стосовно того, як ви допомагаєте лікарням.
– Ми просто зараз не маємо можливості, бо ми зараз на зустрічі. – Скажіть, може, куди нам під’їхати?
– У нас просто зараз семінар, тут презентація одна, потім у нас ще одна зустріч. Ми зараз не маємо можливості.
Фонд «Здоров’я Тернопільщини» — не єдиний фонд у місті, що співпрацює з медичними закладами. З 7 жовтня 2014 року всі заклади, що підпорядковуються тернопільському міському управлінню охорони здоров’я, почали співпрацювати з благодійним фондом «Фонд добра», засновником і керівником якого був заступник міського голови Тернополя Іван Хімейчук.
Але з 2015 року з’явився новий фонд із співзвучною назвою «Фонд добра 2015». Керівником даного фонду став Юрій Ваврух, який також очолює комунальне підприємство «Туристично-інформаційний центр міста Тернополя». Згідно з дослідженням Інституту аналітики та адвокації, лідером із зібраних благодійних пожертв у Тернополі є Тернопільська університетська лікарня. У 2014 році нею було зібрано 1,9 млн грн.
Міська комунальна лікарня № 3 зібрала лише 115 тис. грн благодійних пожертв. Усього ж обсяг пожертв, що отримали заклади охорони здоров’я міста Тернополя у 2014 році від діючих на їхніх територіях благодійних організацій, склав 5,6 млн грн.
Державне фінансування медичних закладів в Україні дійсно є недостатнім для надання ними якісних послуг. Часто єдиний вихід — це введення платних послуг і залучення благодійних внесків від пацієнтів.
Проте це не виправдовує тих непрозорих «благодійних» схем, які мають місце в закладах охорони здоров’я по всій країні. І тим паче не виправдовує тих медичних працівників, які розраховуються з пацієнтами прямо у своєму кабінеті.
Пацієнти продовжують нести гроші лікарям, часто не здогадуючись про те, що за законом вони могли б цього і не робити. А працівники медичних закладів і благодійних фондів продовжують на цьому наживатися.
Анатолій Мележик і Людмила Гудзь з Полтави для «Громадського радіо»