На Донеччині діють двадцять дві «книжкові шпаківні» для дітей

Проект передбачає встановлення “книжкових шпаківень”. Сьогодні по різних соціальних закладах регіону вже встановлено 22 шпаківні — виготовлені з натуральної деревини завдяки зусиллям лісгоспу, вони наповнюються книжками. Передусім дитячими і виключно українською мовою.

“Наразі 22 шпаківні є на Донеччині. Є у Костянтинівці, Краматорську, Дружківці. Хочемо невдовзі встановити їх у Маріуполі і Торецьку. Наші друзі з Одеси переслали близько 100 книжок для Торецька. Встановлюємо в публічних місцях: це волонтерські центри, бібліотеки, школи. Це популяризація української книжки обов’язково. Нам допомагають прості волонтери з усієї України”, — говорить координатор шпаківень на Донеччині Максим Потапчук.

До проекту «Книжкові шпаківні» мешканці Костянтинівки долучилися взимку. Це необхідно, наголошує керівник Центру переселенців Наталія Шевченко. У першу чергу, дітям. Саме тому Наталя активно просувала ідею відкриття “шпаківень” у місті:

“Це потрібно дітям — читати українською, цікавитися книжками, розвиватися, спілкуватися. Сьогодні працюють шість шпаківень, які виготовив лісгосп, а також ще дві, які місцеві мешканці самі виробили і поставили в школах. Це гімназія, бібліотека, дитяча лікарня — стаціонар і наш волонтерський центр. Це сучасна дитяча література, журнали, казки, скоромовки. Місцевий мешканець нам подарував цілих 7 книг Гаррі Потера. У нас ще є дві шпаківні, ми їх відіслали на місце, але не декорували, не призначили номер, вони в процесі. Кожна шпаківня у нас має номер, є всеукраїнська мапа “шпаківень”, — говорить Наталя Шевченко.

Ольга кожної неділі приходить з маленькою донечкою Ганнусею до публічної бібліотеки. Вони переселенці з Донецька, спілкування не вистачає, а тут є нагода знайти друзів  і дитині казки почитати, бо коли переїжджали не про книжки думали.

“Вдома у мене немає українських книжок, особливо тут. А сюди приходимо почитати. Подобаються ті, що з картинками, бо дитині 3,5 рочки”, — говорить переселенка Ольга.

Вперше на таке спілкування прийшла Руслана. Вона нещодавно переїхала з родиною з Ясинуватського району, її село не окуповане, але залишатися там далі було небезпечно, тож вирішили переїхати. Книжкові шпаківні бачить вперше, але готова взяти книжку дитині. Це добре, каже жінка, що люди гуртуються разом, а не сидять по хатах, переважно чужих, особливо це стосується переселенців.

“Побачила у Фейсбуці, що можна прийти, саме про шпаківню читала, бачила, що дітки тут розмальовують шпаківню, читають вірші, вишивають. Мені це є близьким. Мені дитина розповідала, що тут, кликала, але я соромилася, думала, в мене не та прописка. Звісно, це потрібно, якісь спільні інтереси, цікавість. До книжок треба залучати сучасних дітей, бо вони, крім інтернету, нічого не бачать”, — каже Руслана.

Незабаром координатори проекту планують встановити книжкові шпаківні у медичних закладах Донеччини, особливо у дитячих відділеннях, адже вчені давно дійшли висновку: хто читає під час хвороби, швидше одужує. Взяти книгу може будь-хто, при цьому її не записують як у бібліотеці, але просять повернути назад. Втім, є поодинокі випадки, що книжки не повертають. Волонтери кажуть: і сьогодні є родини, в яких немає жодної книжки. Якщо завдяки шпаківні, з’явиться хоч одна, будуть тільки раді.

Наталя Поколенко з Донеччини для “Громадського радіо“