delfi.lt
Про це у вівторок повідомив під час слухань у Сенаті США старший науковий співробітник впливового аналітичного центру «Атлантична рада» Ян Бжезинський.
У своїй промові Бжезинський нагадав, з якими випробуваннями довелося стикнутись Україні під час й після Революції Гідності, а також анексію Криму та інспірований Росією конфлікт на Донбасі. Він підкреслив, що чисельні порушення Росією міжнародних принципів за останні два роки були спричинені небажанням РФ бачити Україну європейською державою та самостійно обирати свій шлях.
За словами Бжезинського, агресивні дії Російської Федерації несуть небезпеку для всього трансатлантичного співтовариства, включно з США.
Бжезинський зазначив, що попри зусилля України на шляху реформ, вони не завершені, впроваджуються недостатньо швидко, й можуть бути легко повернуті у зворотньому напрямку:
«Серед проблем, що лишились: системна корупція, занадто роздуті державні підприємства, могутні олігархи, а також слабка судова система, якій бракує міцних прокурорських органів. Політична криза останніх тижнів відображає постійний характер цих перешкод».
Ян Бжезинський пропонує комплекс заходів, що їх має вжити Захід, щоб допомогти Україні, й починає з посилення економічних санкцій на Російську Федерацію.
«Санкції, що були накладені на Росію, виявились неефективними. За два роки Москва так і не вивела свої війська з Криму та східної України. Навпаки, вона використала цей час для зміцнення свого контролю над цими регіонами, а також зберігла, якщо не збільшила, свої важелі примусу проти України та інших народів, зокрема Грузії та Молдови. Існуючи санкції можуть бути болючими для російської економіки в контексті низьких цін на нафту, але якщо вони мали зупинити російську агресію, вони провалилися».
Бжезинський вважає, що замість сперечання щодо доцільності продовження санкцій проти Росії, Захід повинен перейти до посилення цих дій від точкових санкцій, спрямованих проти конкретних російських громадян та організацій, до більш широких та всеосяжних секторальних санкцій проти російських фінансових та енергетичних секторів.
Другим кроком Бжезинський називає укріплення позицій НАТО в Центральній та Східній Європи.
«НАТО має збільшити свою військову присутність на своїх східних кордонах, зокрема створити бази у Польщі та країнах Балтики з постійним перебуванням військового контингенту».
Ян Бжезинський також пропонує розширити військову допомогу Україні:
«США та інші вже давно мали надати „летальне оборонне обладнання“ Україні, як вона того просила. Масштабні російські військові навчання підкреслюють виклики, з якими зіткнеться українська армія, якщо Путін вирішить рухатись вглиб України, а цю вірогідність не можна відкидати в світлі риторики Москви та її войовничої військової позиції».
На думку Бжезинського Захід також має посилити засоби публічної дипломатії та інформаційної боротьби проти Росії, адже російська пропаганда та інформаційна війна проти України та інших народів Європи піднялась на рівень, небачений з часів Холодної війни. Бжезинський впевнений, що ця компанія загрожує політичної єдності України, зокрема у частині необхідності запровадження необхідних та болючих економічних реформ, тому існує величезна потреба в точних, перевірених новинах місцевою мовою в усіх видах медіа по всій країні.
Він додав, що інформаційна й публічна дипломатія потребує безпосередньої присутності:
«Міжнародна спільнота має збільшити свою фізичну присутність по всій Україні, особливо в регіонах, де російська підривна діяльність найбільш активна та сконцентрована. Тому США мають заснувати консульства в ключових містах, зокрема в Одесі та Харкові».
Серед інших засобів допомоги Україні Ян Бжезинський назвав економічну інтеграцію з Заходом, а також євро-атлантичну інтеграцію.