"Севастополь - не Крим": політолог про головну базу флоту

Таку думку в ефірі Громадського радіо висловив політолог Максим Майоров, коментуючи прочитану ним у Києві лекцію «Севастополь – не Крим. Історія адміністративного статусу півострова та головної бази флоту»

“Ця теза (“Севастополь – не Крим”, – ред.) відбиває і адміністративні реалії, і менталітет мешканців Севастополя. Багато хто плутає або не надає значення тому, що Севастополь не входить до складу АРК. Це такий самий регіон, як АРК, області та Київ. Що стосується ментального плану, то тут теж є така особливість: Севастополь сильно вирізняється на фоні Криму. Він більший за Сімферополь. Там живе 380 тисяч людей.  За площею Севастополь – найбільше місто України. Якщо населення менше, ніж у Києві, а територія більша, це говорить про те, що територія заселена нерівномірно.

Статус Севастополя як бази флоту виховує в менталітеті мілітаризм. Севастополь від самого початку свого існування «накачувався» історичною тематикою. Для Севастополя надзвичайно важливий історичний та героїчний образ – героїчного заснування, першої оборони Севастополя, другої оборони Севастополя і саме поняття «місто-герой». У СРСР таких було 12, але мало яке місто в наш час цей епітет приставляє.”

Для Севастополя надзвичайно важливо бути містом-героєм, — політолог

“Важливим нюансом є те, що Севастополь був закритим містом. Протягом всього радянського часу він мав закритий статус з 1939 року. Після війни він був поновлений в 1944 році. Режим змінювався, але залишався. Іноземцям заборонявся в’їзд. До нього могли вільно проїжджати тільки люди з севастопольською пропискою. А інші громадяни СРСР тільки з поважних причин, за перепустками, могли приїжджати.

Севастополь був ультрамілітаризованим містом. Там були стратегічні підприємства, ядерний реактор. В умовах холодної війни все це було засекречено. Севастополь переховували від власних громадян.

Я навіть більше скажу: ще секретнішою була Балаклава в Севастополі. Севастопольці могли потрапити в Балаклаву тільки за перепустками.”