11 квітня 1938 р. більшовиками розстріляний балетмейстер Василь Верховинець
Василь Верховинець – перший теоретик українського народного танцю, композитор, диригент, балетмейстер, хореограф, музикознавець і етнограф
Василь Верховинець (справжнє прізвище Костів) народився в с. Мізунь (нині Старий Мізунь Івано-Франківської області) 5 січня 1880 року.
Автор багатьох музикознавчих праць, викладач хорових дисциплін, теорії музики та гармонії, хоровий диригент, співак, хормейстер і хореограф, музичний і громадський діяч. Постановник першого українського балету «Пан Каньовський» М. Вериківського, танцювальних сцен у «Наталці Полтавці» М. Лисенка. Синтезував народний танець з технікою класичної європейської хореографії.
Автор першого українського посібника з хореографії “Теорія українського народного танку” (1919), етнографічного запису “Весілля в с. Шпиченці” (1912), збірника дитячих ігор з піснями “Весняночка”, а також пісень, хорів, романсів, обробок народних пісень. Він докорінно змінив розвиток української танцю, розробивши метод розшифровки танцю на папері, записував традиційні танці з численних сіл тощо. Він також був засновником сучасного тричастинного гопака.
У 1927 і 1932 рр. його двічі заарештовували у Полтаві, звинувачуючи у приналежності до СВУ, але за відсутністю доказів він був звільнений.
23 грудня 1937 року його знову заарештували. Верховинець звинувачувався у злочинах як активний учасник контрреволюційної націоналістичної організації. Після багатогодинних допитів Верховинець визнає себе винним і стверджує, що у 1919 р. в Полтаві брав безпосередню участь в організації повстанського виступу проти Радянської влади.
Наголошувалось на тому, що Верховинець займався активною боротьбою проти Радянської влади протягом 20 років її існування. Василя Верховинця звинувачували у шпигунській діяльності на користь Польщі, у тому, що він нібито протягом 1928–1930 рр. відновив повстанську організацію у Полтаві і одночасно встановив зв’язок з активістами націоналістичної організації в Харкові. Серед інших репресованих у тій же справі були академік і віце-президент Української Академії Наук Сергій Єфремов, історики Михайло Слабченко, Йосип Гермайзе i Валентин Отамановський, член Української Центральної Ради Зіновій Моргуліс і інші найбільші діячі української науки і культури.
У 1938 році був арештований. Виїзна сесія Військової колегії Верховного Суду СРСР 10 квітня 1938 р. в місті Києві засудила Верховинця до розстрілу. Вирок виконано у Києві 11 квітня 1938 року.
7 липня 1957 р. Спілка композиторів України звернулася до військового прокурора з проханням реабілітації композитора. 25 квітня 1958 р. Василь Верховинець був реабілітований Верховним судом СРСР.
За матеріалами сайту – “Україна Incognita”