Українську вчительку засудили на 10 років ГУЛАГу за щоденник про Голодомор

Українську вчительку засудили на 10 років ГУЛАГу за щоденник про Голодомор

“Люди умирают в каждой деревне” — такий запис у щоденнику Олександри Радченко за 27 квітня 1933 року. За ці зошити жінка була відправлена на 10 років таборів

Таким виявився один із записів в щоденнику Олександри Радченко за 27 квітня 1933. В цілому в її щоденниках йдеться про перебіг колективізації та Голодомору, як і в Харківській області так і по всій Україні. Поряд із особистими враженнями від пережитих подій, Радченко зображає складні і суперечливі тогочасні процеси.

Слідчий НКВС 7 липня 1945 підписав постанову про арешт Олександри Радченко Миколаївни. Колишня вчителька з Харківщини вела щоденники про Голодомор та була репресована за них, а щоденники — конфісковані. Заарештували Радченко в серпні 1945 в Кам’янець-Подільській області (нині Хмельницька), де вона мешкала. До слідчих потрапило сім зошитів/щоденників за 1926-1943 роки. Це слугувало основним доказом вини Радченко в антирадянській пропаганді та агітації, при оголошені вироку Кам’янець-Подільським обласним судом у грудні 1945 р. 

Як такі, що не становлять ніякої цінності, слідчі знищили три зошити/щоденники: записи які охоплювали період «1926–1927 роки», «1928 р.», зошит із різними записами. Збереглося чотири зошити/щоденники, з яких три охоплюють період «1930— 1934 роки».

«Будучи сама в тяжкому стані, вона жодним словом не згадувала про неврожай чи посуху в Україні 1932–1933 рр., а записувала про цілеспрямоване умертвіння людей, про їх голодне божевілля, незважаючи на благодатні родючі землі, про невимовне бажання жити.» — повідомляється в книзі «Голодомор 1932-1933 років в Україні за документами ГДА СБУ».

Запис у щоденнику за 27 квітня istpravda.com.ua

Таким був запис за 27 квітня:

«1933
Факты голода.
Три часа ночи. Значит уже 27 апреля.
Не сплю. Последние дни страшная апатия.
Весь ужас созданного положения отразился на моём здоровье.
Хотя мы не голодаем, но и не питаемся как надо.
Люди умирают по несколько человек в день в каждой деревне и это по всей Украине.
Вчера пришел (нерозбірливо) Петрович Ткачев гн член Коллектива. У него болит нога. Он распух».

Попри абсурдність звинувачення, покарання за нього було дуже реальним та жорстоким — 10 років таборів ГУЛАГу. Уже в таборі колишня учителька продовжувала боротися за своє звільнення, писала скарги та протести, які, втім, не змінили її долі.

Олександра Радченко повернулася в Україну лише в серпні 1955 року, після відбуття повного терміну ув’язнення. З надірваним здоров’ям вона прожила після цього на волі ще лише десять років, зазначається в статті “Історичної правди“. 

У Києві вулицю Колективізації назвали іменем дослідника Голодомору Джеймса Мейса.

У 1937 р. пройшов перепис населення СРСР: «не дорахувалися» 9 млн людей.

Останнi новини