В Ужгороді встановили меморіальні дошки трьом загиблим учасникам АТО

Увіковічненими тепер є імена солдата Сергія Мартина, що одним із перших закарпатців загинув на сході країни, старшого солдата Олександра Капуша та майора Віталія Постолакі. Участь у заході взяли й родичі загиблих героїв. Мама Віталія Постолакі — пані Калина — як й інші не стримує сліз. Каже: дуже важко тепер без єдиного сина. Однак, розуміє, що Віталій зробив свій вибір свідомо і дуже пишається ним:

«Дуже сумуємо і одночасно пишаємося. Він весь час казав (я не знаю чому, чи відчував чи що?), коли був на ротації: «Мамо, ти ще будеш мною пишатися!». Ну, я думала: да, приїде, на роботу прийде… він такий добросовісний, такий до роботи… все… як сказав – зробить. Ну, я думаю, буду пишатися. І весь час, коли він мені дзвонив з АТО, я все йому так казала: «Синуля, я пишаюсь тобою!». А він так усміхався, відчувалося, що йому дуже було приємно, що мама такі слова такі гарні каже… І тиждень лишився перед ювілеєм його, 50 років би мав… І я кажу: «Віталіку, мама пішле через волонтерів посилку тобі, щоб ти пригостив своїх хлопців. І буду пам’ятати ці слова назавжди, як він сказав: «Мамо, не траться, тому що я не знаю, де я буду…». От через тиждень його й не стало…».

Кошти на виготовлення пам’ятників збирали всією школою. А учні кількох класів ще й вирішили, що доглядатимуть за могилами загиблих військовослужбовців і допомагатимуть їх родичам. Говорить восьмикласниця Наталія Савко:

«Ми повністю підтримали ініціативу нашого класного керівника і обіцяли допомогти сім’ям загиблих. І ми вважаємо, що це є надзвичайно важливим для нашої нації, для наших людей, адже ми ніколи не повинні забувати тих, хто поклав життя за наше майбутнє і свободу».

Наприкінці під пісню «Нам потрібне мирне небо» родичі військовослужбовців запустили у небо білих голубів. Аби в Україні якнайшвидше настав мир.

Ольга Павлова з Ужгорода для «Громадського радіо»