Ірина Сампан/Громадське радіо
На Майдані Незалежності вшанували пам’ять кримських татар, депортованих з кримського півострова радянською владою у 1944 році. Попри дощову погоду на головній площі зібралося декілька сотень людей. Закутані у жовто-блакитні стяги та прапори з кримськотатарсько тамгою учасники жалобної акції співали національні гімни двох народів, обмінювалися історіями своїх сімей, висловлювали співчуття родичам.
Представники Междлісу виступили перед учасниками акції пам’яті, згадали історію своїх предків та порівняли «сталінську диктатуру з теперішньою кремлівською політикою залякування».
Також були присутні офіційні представники кримських татар з різних країн, зокрема Литви, Турції, Азербайжану, Ізраїлю та США. Голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров у своїй промові зачитав лист із в’язниці свого заступника Ахтема Чийгоза, якого судять зараз на окупованому півострові.
«На долю нашого народу випало багато випробувань, і ми з честю їх проходили. Нас не зламати тюрмами і таборами. Не залякати обшуками і арештом. Не обдурити за допомогою маріонеток. Крим більше ніколи не буде без кримських татар», — написав Чийгоз у своєму листі.
У другій частині акції усі охочі могли запалити свічку, вшановуючи таким чином пам’ять депортованих. Під жалобні пісні про тяжку долю кримських татар українці виклали з вогників символ кримськотатарського народу — тамгу.
[[{“fid”:”52919″,”view_mode”:”content_image_big”,”type”:”media”,”attributes”:{“alt”:”Свічки виклали у формі символу кримських татар — тарак-тамги // Ірина Сампан/Громадське радіо”,”title”:”Свічки виклали у формі символу кримських татар — тарак-тамги // Ірина Сампан/Громадське радіо”,”height”:”768″,”width”:”1152″,”class”:”media-element file-content-image-big«}}]]
Операція з депортації почалася рано-вранці 18 травня 1944 року і закінчилася о 16:00 20 травня. Для її проведення було задіяно війська НКВС кількістю понад 32 тисячі осіб. Депортованим відводили від декількох хвилин до півгодини на збори, після чого їх на вантажівках транспортували до залізничних станцій. Звідти ешелони з ними відправляли до місць заслання. За спогадами очевидців, тих, хто чинив опір або не міг іти, часто розстрілювали на місці. У дорозі засланців годували рідко і часто солоною їжею, після якої хотілося пити. У деяких ешелонах засланці отримали їжу вперше і востаннє на другому тижні шляху. Померлих ховали нашвидкуруч поруч із залізничним полотном або не ховали взагалі.
У телеграмі НКВС на ім’я Сталіна йшлося про те, що було виселено 183 155 осіб (не враховуючи солдатів армії, яких було відправлено на спецпоселення після демобілізації 1945 року). За офіційними даними, в дорозі загинула 191 людина. Останній поїзд було розвантажено 8 червня 1944 року. Більшу частину було виселено до Узбекистану (151 136 осіб) та прилеглих районів Казахстану (4 286 осіб) й Таджикистану, невеликі групи було відправлено до Марійської АРСР (8 597 осіб), на Урал і в Костромську область.
Щороку 18 травня у світі відзначають пам’ять жертв депортації кримців. В Україні з 2014 року цього дня офіційно відзначають День боротьби за права кримськотатарського народу, а з 2016 року — День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу.
Ірина Сампан з Києва для «Громадського радіо».