«Ця операція готувалася кілька останніх місяців. Ми чекали від РФ відповіді про процедуру передачі Надії. Найбільше ми боялися всіляких коментаторів-всезнайок всіх мастей і фасонів, які чули дзвін, не знали, де він , але бігли на всі ефірі розповідати… І друга сторона брала паузу… Навіть сьогодні, коли інформація про звільнення Надії передчасно просочилася в російські ЗМІ і її підхопили українські — ми дуже переживали, щоб операція не зірвалася», — поділилась думками Геращенко.
«….. Година очікування. Починається рух двох машин без номерів. Там — спецназ, ФСБ і десь там, за темними вікнами Надія… Чекаємо її виходу.
Раптом в нас зі Святом починають обриватися телефони: в російських ЗМІ запущено інформацію про літак, звільнення і тд… Все затримується. Ми нервуємо. Дивимося з відчинених дверей літака в очі тим, хто в машині», — згадує нардеп.
«Все! Пішов рух! Вона виходить в оточенні десяти чоловіків в формі. Вона дивиться на небо і жадібно хапає повітря . Вона піднімається на борт і кричить: «Слава Україні!», — пише Геращенко.
«Тим часом нашому борту поки що не дають виліт. Надя скидає зимові чоботи, психологічно відходить — відмерзає, показує нам свій нехитрий скарб, який везе в Україну: саморобки з паперу, які конструювала — збирала, аби зайняти себе в камері. І подарунок мамі на день народження: тарілочку, яку сама склеїла, і тоді, у березні , не могла віддати сама.
«Дві години дороги ми спілкуємося про головне: звільнення всіх інших. Надія жадібно розпитує про інших заручників: скільки їх ще залишається в РФ і скільки в ОРДЛО, як просуваються переговори по їх звільненню. Розповідаємо про те, що найближчим часом очікуємо позитивних новин про Геннадія Афанасьєва і Юрія Солошенка і тому так переживали, щоб сьогодні все відбулося. Надія дуже хоче, щоб її голос почув весь світ і щоб цей голос допоміг звільнити нам всіх наших бранців. Вірю, так і буде.
Нарешті Украіна. Мама і сестра змогли обняти Надію.
А ми — працюємо далі. Маємо звільнити всіх», — резюмувала Геращенко.