У 1978 році кримський татарин спалив себе на захист права жити у Криму

23 червня 1978 року Муса Мамут підпалив себе на знак протесту проти утисків кримських татар в ‪‎СССР‬, захищаючи власне право жити у Криму, пише Розстрільний календар. 

Самоспалення Муса Мамут вчинив на подвір’ї свого дому в селі Донське у Криму, на очах власного сина. Місцева влада чинила систематичний тиск на сім’ю Мамута (як і на багатьох інших, хто наважився повернутися до Криму з депортації), завела на нього справу (Муса відсидів більше року за «порушення паспортного режиму» — насправді ж його навмисне й регулярно відмовлялися прописувати у Криму). І коли міліціонер приїхав до хати Мамута, щоб вдруге затримати його, чоловік облив себе бензином і запалив сірника.

Ще в 1967 році ВР СРСР підписала постанову, що дозволяла депортованим в 1944 році кримським татарам проживати де завгодно на території СРСР. Разом із тим, керуючись таємними інструкціями, місцева влада Криму продовжила переслідувати кримських татар за національною ознакою.

Муса Мамут, молодий слюсар, що в 1944 році 12-річним хлопцем був депортований разом із сім’єю, 1975 року з дружиною і трьома дітьми повертається в Крим, де на зароблені у Ташкенті гроші купує собі будинок. Далі починається епопея з пропискою: місцева влада відмовляється прописувати Мамута у власній хаті. Сім’ї вимикають світло, воду.

Врешті решт, 13 травня 1976 року Мусу Мамута і його дружину засудили за порушення паспортного режиму: чоловіка – до двох років ув’язнення, дружину —  до двох років умовно (враховуючи наявність трьох дітей).

Мамут відбував термін у Кременчузі Полтавській області, через кілька місяців був переведений на вільне поселення, працював на «Нафтобуді». Ще через рік був звільнений — на 9 місяців раніше — та повернувся до дружини й дітей. Місцева влада продовжила відмовлятися прописати Мамута, вимагаючи, щоб сім’я виїхала з Криму.

20 червня 1978 року проти Муси та його дружини було порушено нову кримінальну справу (звинувачення те ж саме – порушення паспортного режиму). Муса Мамут під час оголошення йому постанови про порушення справи заявив, що до рук слідчих більше живим не дасться.

23 червня 1978 року, о 10:30 ранку, до будинку Мамута на мотоциклі під’їхав старший лейтенант Сергій Соприкін. Молодший син розбудив Мусу, той поговорив із Соприкіним і сказав, що хоче перевдягнутися, і потім вийде. Лейтенант пішов чекати на Мамута до свого мотоциклу. В цей же час біля будинку зупинилася «Волга» односельців Мамута – Ридвана Чарухова та Айдера Джемалетдінова.

Вдягнений у «вихідний» одяг Муса Мамут наказав сину Юнусу та племіннику Діляверу сидіти вдома і не виходити надвір, зайшов за хату і вийшов звідти вже облитий бензином. Тримаючи в руках сірники, він рушив у бік міліціонера. Син кинувся до батька, проте Муса відкинув його убік та спробував запалити сірника. Сірник не загорівся. Діти почали кликати по допомогу, в той час як міліціонер продовжував сидіти на мотоциклі.

Односельці побігли до Муси, але він встиг запалити другий сірник, і загорівся сам. Вже палаючи, Муса Мамут рушив у бік міліціонера. Той, залишивши свого мотоцикла, втік…

Біля подвір’я стояв автомобіль «Продукти», його шофер кинувся до Муси з халатом у руках, поставив йому підніжку та звалив на дорогу. Загасити полум’я вдалося цим халатом та піджаком, з яким підбіг Джемалетдінов. Коли вогонь згас, Мамут зміг промовити: «Ну що, взяли?»

Його вдалося довезти до сімферопольської лікарні на автомобілі Чарухова. На тілі Мамута не було жодного не обгорілого місця, за яке можна було б притримувати його, не викликаючи біль, але до каталки він дійшов своїми ногами…

Муса Мамут помер від опіків (90% тіла) 28 червня 1978 року. ‪‎КГБ‬ намагався подати дії Мамута як психічний розлад, умовляв свідків не повідомляти про акт самоспалення будь-кому за межами Криму. У день похорону – 30 червня – було блоковано дороги у селі, заборонено зупинку автобусів та автомобілів, мешканців шантажували, відмовляючи від відвідин похорону. Але, незважаючи на це, на похорон прийшли близько двох тисяч людей.