Під час теракту отримав рану, - українець про весільну подорож до Стамбула

Станіслав згадує: прибули до Стамбулу, пройшли паспортний контроль і вже збирались сідати на інший рейс, як побачили полісмена, який біг по ескалатору вниз”.

Потім вони почули постріли і почали відходити назад. Тоді ж стався перший вибух. За словами Станіслава, на другому поверсі:

«Спочатку почали падати телевізори, які вгорі були прикріплені, масовий біг людей… Ми не побігли з основною масою людей в аеропорту, а звернули направо — повернулись в зону дьюті-фрі», — розповів чоловік.

Вже на безпечній відстані, зауважує Станіслав, вирішили слідкувати за подією. 

Втім, коли пролунав другий вибух, чоловік відчув удар в голову, а потім почув стук — стеля провалилася. Тоді він разом з дружиною відійшов далі, а серед людей почалась паніка.

«Оскільки у мене поранення було не сильне (трошки подряпало мені лоб), то ми знову ж таки з моєю дружиною не пішли з основною масою людей, які почали бігти до паспортного контролю, а відійшли вбік і зайшли в приміщення поліцейського офісу. І там на той момент зосередилось людей трошки менше сотні і плюс поліцейські там були. І були там до того моменту, поки нас не евакуювали», — розповідає Станіслав Грещишин.

Хоча чоловік і отримав поранення, по медичну допомогу він не звертався. Більше того, сам допомагав тим, хто отримав поранення:

«Жінку занесли з пораненням ноги і грудної клітини. І, як представник організації, яка займається тренінгами з медичної допомоги, то я надавав допомогу наскільки міг», — говорить координатор «Захисту патріотів» і додає: «У неї все було не критично — ми наклали їй джгут, заспокоювали, давали попити води і тримали її в безпечному положенні, а потім її забрали медики».

Станіслав зазначає, що попри сильну паніку, він з дружиною поводився раціонально: не бігли за натовпом.

При цьому підкреслює: персонал аеропорту сам не завжди зберігав спокій:

«Кудись бігали, кудись дзвонили по телефону, не могли дати конкретної відповіді і деякі з них плакали, тому вони цим загальну атмосферу зробили гіршою».

Станіслав зазначив, що збираючись до Туреччини у медовий місяць, вони з жінкою чули від родичів застереження щодо можливої небезпеки, зокрема, теракти, але не надали тим застереженням серйозного значення.

Станіслав Грещишин підкреслив, що саме два роки роботи в організації, яка проводить тренінги з тактичної медицини для військових, поліцейських, допомогли не розгубитись під час теракту та діяти раціонально