Громадське радіо
Та вже сьогодні кажуть, що вони у захваті від того, як все відбувається. У двох попередніх хвилях, фестиваль об’їхав 29 міст, до кожного возили програму. Цього року вирішили створювати її разом з місцевими волонтерами. Програма не повторюється у кожному місті, бо всюди додаються нові локації і майданчики для спілкування. Лекції з історії, зустрічі з письменниками, майстер-класи, плетіння сіток і козацькі забави. Так, у Покровську було понад 90 волонтерів, у Костянтинівці їх менше, але вони працюють за всіх 100.
«Мрії збуваються. Коли торік наша команда їздила по місцях, ми не могли собі дозволити таку кількість волонтерів, таку віддачу від місцевого населення. Це дуже приємно і дуже хороший знак для міста, що є така група людей, яка може добровільно робити зміни у своєму місті», — говорить Галина Самчук — керівник проекту.
У Костянтинівці сотні людей змогли долучитися до фестивалю. На різноманітних майстер-класах з народного мистецтва, що проводилися у парку відпочинку «Ювілейний» навчали і батьків, і дітей.
«Я приїхала із ткацтвом, показати людям, як раніше ткали на верстатах наші бабусі. Усі підходять, згадують своїх бабусь, це дуже приємно. Є можливість у кожного поткати на такому маленькому ткацькому верстаті», — ділиться враженнями майстриня з Богуслава, яка навчає на фестивалі ткати на верстаті. До неї підходять і дівчата, і жінки, і чоловіки», — розповідає майстриня.
А до майстрині з Києва Катерини Плахоніної шикується черга. У її наметі кожен хоче зробити мотанку радощів.
«Бути там, де ти можеш зробити гарну справу. Вперше я поїхала за компанію до Слов’янська, Краматорська та Дружківки. Це був перший виїзд фестивалю, ще не було фонду «З країни в Україну». Вже того ж вечора я зрозуміла: я там, де маю бути. Ми маємо підтримати наш Схід, тих людей, які вірять, які хочуть бути українцями, не прагнуть відділитися і ідентифікує себе як українця, в якому є звичаї, культура», — каже майстриня з мотанок.
Також у парку є намет «Відкрита бібліотека». Волонтери спеціально зібрали до фестивалю близько 500 книг різного жанру і авторів. Будь-хто може взяти книжку з собою.
«Відкрита бібліотека» — це загальноукраїнський проект, тому у вашої книжки знайдеться читач в іншому місті України. У нас тут представлені книжки, які зібрані учасниками проекту в Харкові, Львові, Києві та інших містах. Книжка не має стояти на полиці, не має бути в одних руках, книжкою треба ділитися. Якщо у вас є книжка, яку ви вже прочитали, вона вам подобається, ви хочете, щоб її прочитала інша людина, або у вас є книжка, яка вам не сподобалася, але ви думаєте, що вона знайде свого читача, ви можете віднести цю книжку до «відкритої бібліотеки», — розповідає про книжки місцева волонтерка Надія Зубатюк.
Поряд з нею — пані Любов. 75-річна бабуся прийшла по книжку. Свої вдома давно перечитала, хоче щось нове.
Радіють на фестивалі і діти. Для них влаштували свято фарб — холі. Усі обсипані фарбами, одяг став різнокольоровим, втім настрій — гарний.
«Дуже багато емоцій, не передати просто, Це круто! Я отримала багато емоцій, я давно хотіла, щоб у нашому місті було таке незабутнє шоу. Я прийду додому, мама скаже, що я красива. Якби мама тут була, вона теж взяла б участь у шоу. Це топа людей, які починають кидатися фарбами, незнайомі тобі, ти починаєш розфарбовуватися, хочеться більше і більше. Було круто! Класно, що я прийшла!», — говорять обсипані фарбами підлітки.
Ідейний натхненник фестивалю, музикант гурту «NESPROSTA» Денис Блощинський переконаний: саме спілкуванням можна змінити країну, до речі, гаслом заходу є вислів — люди змінюють людей.
«Треба починати з простих речей: розповідати про місто, про регіон, про те, що Донеччина — це не лише край шахтарів і розвалених шахт, а все набагато більше. Треба розповідати, що є спільне європейське минуле і європейське майбутнє. Ми не можемо навчити людей, на жаль чи на щастя. Люди самі можуть навчитися, а ми лише створюємо умови для цього максимально», — вважає Денис Блощинський.
Головне, кажуть організатори, що під час такого фестивалю знайомляться люди, чогось навчаються, діляться враженнями. А відтак, руйнуються стереотипи і міфи, в які багато хто продовжує вірити.
Наталя Поколенко з Донеччини для Громадського радіо